К-36245/09-С Про стягнення підвищення до пенсії - 28.09.2010 Прийняття

за позовною заявою ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим, Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про стягнення підвищення до пенсії дітям війни,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2009 року,

21 жовтня 2008 року ОСОБА_6. пред’явила в суді позов до Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим (далі – УПФ), Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про стягнення підвищення до пенсії дітям війни.

Зазначила, що має статус дитини війни, у зв’язку з чим, відповідно до статті 6 Закону України від 18.11.2004 № 2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни", її пенсія повинна збільшуватися на 30% мінімальної пенсії за віком.

Незважаючи на те, що 9 липня 2007 року Конституційний Суд України визнав неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , якими була зупинена дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідач розмір призначеної їй пенсії у відповідність із статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"не привів.

Посилаючись на наведені обставини (з урахуванням уточнених позовних вимог), просила зобов’язати перерахувати та виплатити підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"з 1 січня 2006 року у сумі 3692 гривні 70 копійок.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано УПФ нарахувати та виплатити позивачу державну соціальну допомогу як дитині війни за період з жовтня по грудень 2007 року у розмірі 124 гривні 53 копійки щомісячно, за травень-червень 2008 року у розмірі 96 гривень 20 копійок щомісячно, за липень-вересень 2008 року 96 гривень 40 копійок щомісячно, за жовтень-листопад 2008 року 99 гривень 60 копійок щомісячно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, і має право, відповідно до статті 6 цього Закону, на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували до спірних правовідносин наслідки пропущення річного строку звернення до суду за захистом порушених прав, передбачені статтею 100 КАС України щодо перерахунку підвищення пенсії у 2006-2007 роках, оскільки на цьому наполягав відповідач, а ОСОБА_6 не надала доказів поважності причини його пропущення.

Приймаючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у 2007 році дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ). Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) ці положення визнані неконституційними.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), виплачується підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Втім, такі зміни рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) також визнано неконституційними.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, то УПФ з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року повинно було нараховувати та сплачувати позивачу підвищення пенсії, передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Однак, задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій не конкретизували період, за який належить здійснити підвищення пенсії та не врахували, що органом, на який законодавством покладено повноваження з нарахування, призначення, перерахунку пенсій є Пенсійний фонд України, відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 (121/2001) . А, відтак, суд не вправі перебирати на себе повноваження органу, на який такі повноваження покладені.

Крім того, суди помилково виходили з того, що УПФ зобов’язане нарахувати та виплатити позивачу соціальну допомогу, оскільки, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено підвищення до пенсії, а не соціальна допомога.

Відтак, з врахуванням наведених обставин, пропуску річного строку звернення до суду та дати фактичного звернення (21 жовтня 2008 року), задоволенню підлягають вимоги про перерахунок пенсії у 2007 році –з 21 жовтня по 31 грудня 2007 року, а у 2008 році –з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

Відповідно до статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2009 року змінити. Абзац другий резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2009 року викласти в наступній редакції: "Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_6 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період із 21 жовтня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, відповідно до статті 6 Закону України від "Про соціальний захист дітей війни"".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2009 року залишити без змін.