Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Смоковича М.І.,

Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, як дитині війни,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2009 року,

У січні 2009 року ОСОБА_6 пред’явила в суді позов до Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим (далі –УПФ) про стягнення недоплаченого підвищення пенсії, як дитині війни.

Зазначила, що має статус дитини війни, у зв’язку з чим, відповідно до статті 6 Закону України від 18.11.2004 № 2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни", її пенсія повинна збільшуватися на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Незважаючи на те, що 9 липня 2007 року Конституційний Суд України визнав неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , якими була зупинена дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідач розмір призначеної їй пенсії у відповідність із статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"не привів.

Посилаючись на наведені обставини, просила зобов’язати УПФ нарахувати їй недоотримане підвищення до пенсії за 2006 –2008 роки у розмірі 4620 гривень 60 копійок.

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано УПФ нарахувати та виплатити позивачу державну соціальну допомогу як дитині війни за період травень-грудень 2008 року у розмірі 780 гривень 40 копійок, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-IV і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до статті 6 цього Закону –на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували до спірних правовідносин наслідки пропущення річного строку звернення до суду за захистом порушених прав, передбачені статтею 100 КАС України щодо перерахунку підвищення пенсії у 2006-2007 роках, оскільки на цьому наполягав відповідач, а ОСОБА_6 не надала доказів поважності причини його пропущення.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суди виходили з того, що УПФ зобов’язане нарахувати та виплатити позивачу соціальну допомогу. Втім, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на підвищення до пенсії, а не на соціальну допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги частково та, визначаючи конкретний розмір підвищення пенсії, суди не враховували, що органом, на який законодавством покладено повноваження з нарахування, призначення, перерахунку пенсій є Пенсійний фонд України, відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 (121/2001) . А, відтак, суди не вправі перебирати на себе повноваження органу, на який такі повноваження покладені.

Крім того, суди невірно визначили період, за який УПФ зобов’язане здійснити перерахунок підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни у 2008 році.

Так, вирішуючи позовні вимоги щодо 2008 року, суди першої та апеляційної інстанцій мали б враховувати, що підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), виплачується підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зазначене положення рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) також визнано неконституційним.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак, з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, УПФ з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року повинно було нараховувати та сплачувати позивачу підвищення пенсії, передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відтак, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку щодо визначення періоду виплат підвищення до пенсії позивачу у 2008 році, оскільки таке підвищення має здійснюватися, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Керуючись статтями 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2009 року змінити. Абзац другий резолютивної частини постанови Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2009 року викласти в наступній редакції: "Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Ялта нарахувати та виплатити ОСОБА_6 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період із 22 травня по 31 грудня 2008 року, відповідно до статті 6 Закону України від "Про соціальний захист дітей війни"".

В іншій частині постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2009 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.