Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

позивача –ОСОБА_1,

представника відповідача 3 –Себало С.І.,

присутній –ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

та касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2009 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року

у справі № 12/312

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3

до 1) Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації;

2) Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва;

3) Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

4) Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

29 серпня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій відповідачів при нарахуванні та виплаті суми компенсації на оздоровлення неправомірними та такими суперечать Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та Конституції України (254к/96-ВР) ; відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01 січня 2001 року по теперішній час; зобов’язання відповідачів нарахувати та виплатити, проіндексувавши її з урахуванням інфляції, що мала місце протягом вказаного періоду згідно розрахунку у сумі інфляції за 2006 –2009 роки, яка склала 4709,60 грн., матеріальний збиток у розмірі 20160,80 грн.; зобов’язання відповідачів нарахувати та виплатити моральну шкоду у розмірі 20160,80 грн.; зобов’язання відповідачів нарахувати та виплатити матеріальний збиток і моральну шкоду у розмірі 40325,61 грн.; зобов’язання відповідачів робити розрахунок щорічної допомоги на оздоровлення, що виплачується інвалідам І і ІІ групи в розмірі п’ять мінімальних заробітних плат, згідно абзацу 2 частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи мінімальну заробітну плату на момент виплати у відповідному році (в редакції позовної заяви (додаткової) від 22 червня 2009 року).

03 грудня 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва, Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій відповідачів незаконними; зобов’язання відповідачів зробити перерахунок призначеної пенсії, встановивши в розмірі восьми мінімальних розмірів пенсії за віком 4840,00 грн. та додатково щомісячно 75% мінімальної пенсії за віком у розмірі 453,75 грн., всього 5293,75 грн. від дні звернення з заявою, а також зробити перерахунок пенсії та додаткової пенсії за останні три роки, повернувши різницю, відшкодувати нанесений матеріальний збиток і матеріальну шкоду; зобов’язання відповідачів відшкодувати матеріальний збиток у розмірі 132054,04 грн.; зобов’язання відповідачів відшкодувати матеріальну шкоду, яка згідно розрахунку складає 132054,04 грн.; зобов’язання відповідачів відшкодувати нанесений матеріальний збиток і матеріальну шкоду на загальну суму 264108,08 грн.; зобов’язання відповідачів робити перерахунок та нарахування і виплату у разі підвищення мінімальної пенсії за віком постійно згідно статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(в редакції додатку до позовної заяви від 22 червня 2009 року та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 26 червня 2009 року, якою позивач обмежив позовні вимоги за 2008 рік датою 31 грудня 2008 року).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2009 року було залучено Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)в якості другого відповідача у справі № 12/495.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2009 року було об’єднано адміністративні справи № 12/312 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії та № 12/495 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії для спільного розгляду та вирішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчинити дії вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 разової щорічної допомоги на оздоровлення згідно зі статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"за 2006 рік в розмірі 1755,00 грн. та за 2007 рік 1980,00 грн., за 2008 рік –2905,00 грн., 2009 рік – 3005,00 грн. з врахуванням індексу інфляції у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демократичних груп населення. Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 недоплаченої пенсії за 2007 рік у розмірі 16286,12 грн.; недоплаченої пенсії за 2008 рік у розмірі 13110,18 грн. з врахуванням індексу інфляції у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демократичних груп населення. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено (в редакції ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2009 року про виправлення описки).

Додатковою постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2009 року було доповнено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2009 року. Зобов’язано Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 недоплаченої пенсії за 2007 рік у розмірі 16286,12 грн.; недоплаченої пенсії за 2008 рік у розмірі 13110,18 грн. з врахуванням індексу інфляції у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демократичних груп населення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2009 року та додаткову постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2009 року в частині задоволення вимог позову ОСОБА_1, ОСОБА_3 та в частині відмови у задоволенні позову про визнання дій незаконними скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1, ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 –2009 роки у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) неправомірними. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) нарахувати та виплатити ОСОБА_4 щорічну разову допомогу на оздоровлення за 2008 –2009 роки у розмірі, передбаченому статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведених виплат. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва, Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії та додаткової пенсії ОСОБА_3 за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмір меншому, ніж передбачено статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"неправомірними. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва, Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії позивача згідно статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка згідно статті 50 вказаного Закону, повинна становити 75% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення на відповідний рік з урахуванням індексу інфляції та раніше проведених виплат. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити (з урахуванням уточнення вимог касаційної скарги, заявленого представником в судовому засіданні 23 вересня 2010 року).

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року і прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

Позивач –ОСОБА_3 касаційної скарги на постановлені у справі рішення не подавав.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Позивач –ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії та інвалідом І групи із встановленням причинно-наслідкового зв’язку із Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, інвалідам І групи, виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2001-2009 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій правильно звернули увагу на принцип пріоритетності законів над підзаконними актами та дійшли правильного висновку про те, що при визначенні розміру компенсаційних виплат позивачеві застосуванню підлягає не Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) і Постанова Кабінету Міністрів України 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) "Про щорічну допомогу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суди, вирішуючи питання про стягнення сум недоплаченої допомоги на користь позивача допустили порушення вимог частини 3 статті 2 та частини 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ними не досліджено і не надано правової оцінки законодавчим актам, які визначають правосуб’єктність відповідача, його права та обов’язки у сфері публічних відносин, чи є він належним відповідачем по всім заявленим вимогам.

Відповідно до частини 5 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій повністю не з’ясували, до відання якого суб’єкта владних повноважень входить обов’язок проводити нарахування конкретних сум виплат, передбачених статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Водночас, на думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України не звернув увагу та не надав належної юридичної оцінки обставині щодо пропуску позивачем річного строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частинами 2, 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням наведеного, для вирішення питання про правильність застосування судами строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з’ясувати яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку. Зокрема, суди не з’ясували, чи звертався позивач до органами соціального захисту населення із заявою про виплату допомоги, якщо так –то коли, і чи приймалося останнім рішення про відмову в їх виплаті.

Крім того, істотне значення для застосування статті 268 Цивільного кодексу України має з’ясування правової природи щорічної допомоги на оздоровлення (відшкодування шкоди заподіяної каліцтвом чи ушкодженням здоров’я, спеціальна адміністративна виплата, соціальна допомога, тощо), що судами зроблено не було.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та касаційна скарга ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню із направленням її на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, правильного застосувати норми процесуального права та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року в частині, що стосується позовних вимог ОСОБА_1 скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .