Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Цуркана М.І. Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" на постанову господарського суду Запорізької області від 24 лютого 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 року у справі № 27/50/09-АП за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя до відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

У грудні 2008 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя звернулося в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод", в якому просило стягнути з відповідача 3831,98 грн. витрат на виплату і доставку пенсій.

Постановою господарського суду Запорізької області від 24 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 року, позовні вимоги задоволені.

Справа № К-20006/10 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями відкрите акціонерне товариство "Запорізький арматурний завод" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відкрите акціонерне товариство "Запорізький арматурний завод" є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , а також платником страхових внесків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Судами встановлено, що відповідач має працівників, які були зайняті на роботах, що дають право на призначення та призначені пенсії на пільгових умовах, відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Позовні вимоги стосуються компенсації витрат позивача на виплату і доставку пільгових пенсій працівникам відповідача.

Згідно абзацу 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, повинні вносити до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій до досягнення працівниками пенсійного віку: чоловікам - після досягнення 50 років, жінкам - після досягнення 45 років. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Таким чином, відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, призначених за списком №1, мають здійснюватися відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом № 1058-IV (1058-15) , у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п’ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року –за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Працівники відповідача, які були зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не були зайняті на підземних роботах, а тому згідно Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) обов’язок щодо виплати пенсії покладається на підприємство.

Судами встановлено, що відповідач незважаючи на своєчасне повідомлення органом Пенсійного фонду України про необхідність відшкодування фактично понесених позивачем сум витрат на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам відповідача –ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, у сумі 3831,98 грн. за період з липня 2008р. по грудень 2008р. (включно), відповідач свої зобов’язання по сплаті фактичних витрат позивача на виплату та доставку пільгових пенсій, які призначені цим особам, не виконував в наслідок чого у відповідача виникла заборгованість з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Суди вірно виходили з того, що у підприємства наявний обов'язок відшкодовувати витрати пов'язані із виплатою та доставкою пільгової пенсії, призначеної відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за Списком № 1.

Згідно абзацу 4 підпункту 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (1058-15) , у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, зазначеною нормою абзацу четвертого підпункту 1 пункту розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) прямо визначений обов'язок відповідача стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3831,98 грн. витрат на виплату і доставку пенсій.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" – відхилити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 24 лютого 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.