К-52742/09-С Про перерахунок пенсії - 08.09.2010 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області на постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 23 грудня 2008 року і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області про перерахунок пенсії,-

У листопаді 2008 року позивач звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те, що є пенсіонером за віком, має статус дитини війни, а відтак має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"від 18 листопада 2004 року №2195-ІV (далі Закон №2195-ІV (2195-15) ).

Посилаючись на те, що вимоги Закону №2195-ІV (2195-15) не виконані, а його звернення про збільшення пенсії залишено без задоволення, просив зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії за 2007-2008 роки.

Постановою Великописарівського районного суду Сумської області від 23 грудня 2008 року позов задоволено частково.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення яким позов задоволено частково, зобов’язано відповідача провести перерахунок і виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 9 липня по 31 грудня 2007 року і 22 травня по 23 грудня 2008 року, в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та відмовити в позові.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач має статус дитини війни і згідно статті 6 Закону №2195-ІV право на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Перерахунок і виплата пенсії у відповідності статті 6 Закону №2195-ІV у спірний період не проводився.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи частково позов апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що з дня набрання рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) і 22 травня 2008 року №10рп-2008 (v010p710-08) чинності, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 6 зазначеного Закону №2195-ІV (2195-15) , у редакції даного періоду.

Так, відповідно до статті 6 Закону №2195-ІV останнім пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік"з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, на 2008 рік зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Разом з тим, рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) і 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та положення пункту 28 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , а тому пенсійний орган зобов’язаний був діяти в межах вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку щодо права позивача на соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 6 Закону №2195-ІV, з дня набрання рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) і 22 травня 2008 року №10рп-2008 (v010p710-08) , чинності.

Положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті мінімального розміру пенсії за віком. Тому доводи про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком"застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом (1058-15) і не стосується дітей війни відповідно до статті 6 Закону, є помилковими.

Не може бути підставою для відмови у позові і відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на пенсійні органи законодавством.

Виходячи з наведеного, рішення апеляційного суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає, як немає підстав для скасування рішення суду першої інстанції яке правильно скасовано апеляційним суудом.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2009 року - без змін.