Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого – Кравченко О.О.

Суддів: Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

При секретарі – Гутніченко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області на постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області про зобов’язання вчинити певні дії, -

У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Шумського районного суду Тернопільської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області про поновлення строку звернення з адміністративним позовом, визнання дій відповідача неправомірними, стягнення щомісячної соціальної допомоги як "дитині війни"за 2006-2009 роки в сумі 3 891,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії "дітей війни", що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 09.03.1989 року (а.с.7), знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області та отримує пенсію за віком, і відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. В 2006-2009 роках вказана допомога їй не виплачувалась. Про порушення відповідачем своїх прав вона дізналась після висвітлення у пресі рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. (v0a6p710-07) , оприлюдненого у "Віснику Конституційного Суду України"№4 від 07.11.2007р., а тому вважає, що строк звернення з адміністративним позовом нею пропущено з поважних причин.

Постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченою статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період часу з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2009 року скасовано та прийнято нову, якою позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління протиправною та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"за період з 22 травня 2008 року по 30 березня 2009 року(дату розгляду справи судом першої інстанції), виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за 2007 рік суд апеляційної інстанції послався на пропуск позивачкою строку звернення до суду.

На вказані судові рішення Управлінням Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області подана касаційна скарга, у якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії "дітей війни", що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 09.03.1989 року (а.с.7), знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області та отримує пенсію за віком, і відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. В 2006-2009 роках вказана допомога їй не виплачувалась.

Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивачки, які стосуються 2006 року, суд першої інстанції правильно зазначилв, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року (3367-15) ) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії "дітям війни", то суд дійшов правомірного висновку про те, що вимоги позивачки, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивачки за 2007 рік, то судом першої інстанції правильно враховано, що п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік", дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007 (v0a6p710-07) , у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень окремих статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік" (489-16) (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обов’язковим до виконання на всій території України. Відповідно до ч.2ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що нарахування виплат за 2007 рік мало були проведено з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні частини позову за 2007 рік з підстав пропущення позивачкою процесуального строку звернення до суду за захистом своїх права, оскільки позивачка стверджувала, що про порушення відповідачем своїх прав вона дізналась після оприлюднення рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. (v0a6p710-07) у "Віснику Конституційного Суду України"№4 від 07.11.2007р., а тому вважає, що строк звернення з адміністративним позовом нею пропущено з поважних причин. Суд апеляційної інстанції не навів будь-яких обґрунтувань чому він вважає, що строк звернення з адміністративним позовом пропущено позивачкою не з поважних причин

Окрім того, судова колегія відзначає, що Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області не наполягало на застосуванні до спірних правовідносин приписів ч.1 ст. 100 КАС України, тому підстав для відмови у цій частині позовних вимог за пропуском строку звернення з адміністративним позовом у суду не було.

Приймаючи рішення про задоволення позову за 2008 рік, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що період нарахування виплат за цей рік має обчислюватись з 22.05.2008 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) та закінчитись 31.12.2008р.-останнім днем календарного року.

Що стосується доводів відповідача про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується "дітей війни"відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними.

Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний фонд України" (121/2001) і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення (121/2001) через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону, покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Разом з тим, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення, оскільки суд першої інстанції приймаючи рішення не вирішив позов в частині вимог за 2008 та 2009 роки, а суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмови в частині позовних вимог за 2007 рік у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Оскільки обставини справи встановлені судами повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, то вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області задовольнити частково.

Постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року скасувати, та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області нарахувати ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами у порядку та у строк, передбачений статтями 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.