Колегія суддів судової палати

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів - Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Черпіцької Л.Т., Гончар Л.Я., Бим М.Є.

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області на постанову Господарського суду Волинської області від 04 серпня 2008 р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2009 р. у справі за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" до Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області про скасування рішень про застосування економічних санкцій, -

У липні 2008 році позивач звернувся до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області про скасування рішення щодо застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на суму 835,23 грн.

Постановою господарського суду Волинської області від 04 серпня 2008 року позов задоволено частково. Визнано нечинним рішення № 50-М від 23.06.2008 року про застосування економічних санкцій на суму 433 грн. 53 коп. В решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2009 р. вищевказану постанову господарського суду Волинської області скасовано в частині відмови в задоволенні позову. В цій частині позовні вимоги задоволено.

Скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області № 50-М від 23.06.2008 року в частині застосування економічних санкцій до позивача на суму 133 грн. 90 коп. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позову. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстави до її задоволення з огляду на наступне.

Судами встановлено, що в черні 2008 року Держінспекцією було проведено планову перевірку структурного підрозділу позивача - Володимир-Волинського управління по газопостачанню і газифікації з питань дотримання порядку застосування цін (тарифів) на природній газ, який реалізується населенню та іншим споживачам за період з 01.01.07р. по 01.06.08р. За результатами перевірки складено акт №000101 від 13.06.08р. Згідно акта перевірки Держінспекцією було перевірено чотири абоненти, які підключились до мереж газопостачання протягом 2007р. В акті зафіксовано, що Володимир-Волинським управлінням в результаті безпідставного включення у розрахунок річних обсягів споживання 30 відсотків норми, діючої в опалювальний період (п. 3 "примітки"), було завищено роздрібну ціну для оплату за фактично спожитий газ, а саме встановлено ціну в розмірі 98,0 коп. за 1 м3 (з ПДВ), замість 47,8 . за 1 м3 (з ПДВ). В результаті зазначеного за період з 30.09.07р. по 01.01.08р. абонентом ОСОБА_1 переплачено за фактично спожитий газ 133,90 грн. Крім того, в акті перевірки зазначено, що в період з 01.01.07р. по 01.01.08р. позивач в порушення ст. 22 Закону України "Про міліцію"надавав пільги по оплаті газу в межах норм споживання пенсіонерам МВС, в результаті чого безпідставно отримана виручка становить 144 грн. 51 коп.

За результатами перевірки 23.06.08р. відповідачем було прийнято рішення №50-М, яким постановлено вилучити у позивача в дохід Держбюджету 278 грн. 41 коп. необґрунтовано отриманої виручки та застосовано штраф в подвійному розмірі, що становить 556 грн. 82 коп.

Вірним є посилання апеляційного суду на ст. 22 Закону України "Про міліцію", в редакції, яка діяла до 31.12.07р., якою передбачалось, що працівникам міліції та членам їх сімей надається 50% знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива. Працівники міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, і члени їх сімей, які проживають з ними, забезпечуються безплатно житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами, а також користуються іншими пільгами, передбаченими законодавством. За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом (565-12) .

Постановою Кабінету Міністрів України від 01,08.1996р, №879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянам, які мають пільги щодо їх оплати" (879-96-п) , визначено, що громадяни, які відповідно до законодавства мають пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг з 01.08.1996р. зазначені пільги надаються в межах норм визначених даною постановою. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117 (117-2003-п) запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, в т.ч. і згідно Закону України "Про міліцію" (565-12) . Вказаною постановою зобов'язано підприємства та організації, що надають пільги, щомісячно до 25-го числа подавати уповноваженому органу розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з ф. "2-пільга", оскільки надана пільговикам знижка компенсується за рахунок коштів державного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами - споживачами природного газу регулюються "Правилами надання послуг з газопостачання" (далі - Правила), затвердженими постановою КМУ № 2246 від 09.12.1999 року (2246-99-п) (з усіма наступними змінами та доповненнями). Відповідно ч. 1 п. 10 Правил (2246-99-п) , розрахунок населення за надані послуги з газопостачання починаючи з 01 січня 2007 року здійснюється за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання за попередній рік, що встановлені постановою НКРЕ України від 19.12.2006 року № 1672 (z1330-06) , за показаннями лічильників газу, а разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу. Згідно ч. 2 п. 10 застосування роздрібних цін, диференційованих залежно від річних обсягів споживання, у поточному році для споживачів здійснюється залежно від річного обсягу фактичного використання природного газу (зафіксованого на кожному особовому рахунку споживача) у попередньому році.

Правильним є висновок апеляційного суду, що плата за спожитий природний газ у поточному 2008 році прямо пропорційно залежить від того, яке було споживання природного газу у попередньому 2007 році.

Частиною 3 п. 10 Правил (2246-99-п) передбачено, що річні обсяги споживання природного газу у поточному році для споживачів, внутрішньо-будинкових систем газопостачання яких не було раніше підключена до газорозподільної мережі, визначається за 12 місяців відповідно до встановлених законодавством норм споживання.

Таким чином, для споживачів, які не були підключені до газорозподільних мереж станом на 01.01.07 року або були підключені в середині чи кінці 2007 року позивач проводив нарахування відповідно до Норм споживання природного газу у разі відсутності газових лічильників (затверджених Постановою КМУ № 619 від 08.06.1996 року (619-96-п) з подальшими змінами та доповненнями) за 12 місяців з моменту підключення до газорозподільної мережі, виходячи з фактичної опалювальної площі, кількості проживаючих, норми для опалення та приготування їжі та діючих тарифів.

Чинним законодавством передбачено (п. 3 примітки Норм), якщо абонент користується опалювальними приладами, крім опалювально-варильних печей (кухонних вогнищ) в неопалювальний період починаючи з 1997 року, норма споживання становить 30 відсотків діючої в опалювальний період.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 п. 10 Правил (2246-99-п) , в разі нового підключення внутрішньо-будинкової системи газопостачання споживача до газорозподільної мережі протягом попереднього року, річні обсяги споживання за попередній рік визначаються шляхом додавання визначеного за нормами споживання обсягу природного газу з початку попереднього року до моменту підключення та обсягів фактично використаного природного газу з моменту підключення до кінця попереднього року".

При нарахуванні плати за спожитий природний газ позивач керувався постановою КМУ № 2246 від 09.12.1999 року "Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання" (2246-99-п) , постановою КМУ України № 619 від 08.06.1996 року "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (619-96-п) .

Колегія суддів погоджується з позицією апеляційного суду стосовно того, що у відповідача немає жодних правових підстав щодо заперечення застосування "Норм споживання природного газу у разі відсутності газових лічильників", затверджених постановою КМУ № 619 від 08.06.1996 (619-96-п) року.

Частиною 3 п.10 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМУ № 2246 від 09.12.1999 р. (2246-99-п) передбачено, що "річні обсяги споживання природного газу у поточному році для споживачів, внутрішньо-будинкових систем газопостачання, яких не була раніше підключена до газорозподільної мережі, визначаються за 12 місяців відповідно до встановлених законодавством норм споживання залежно від виду споживання та кількості осіб, зареєстрованих у квартирі, приватному будинку, шляхом підсумування даних про обсяг газу".

Судом апеляційної інстанції правомірно було взято до уваги, роз'ярення № 1153/14/17-08 від 25.02.2008 року Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ), яким передбачено, що у разі нового підключення внутрішньо будинкової системи газопостачання споживача до газорозподільної мережі у листопаді 2007 року - річні обсяги споживання природного газу використаного споживачем у 2007 році будуть визначатися шляхом додавання визначеного за нормами споживання обсягу природного газу з початку 2007 року до моменту підключення та обсягів фактично використаного природного з моменту підключення до кінця 2007 року.

Отже, під час нарахування плати споживачам, які не були підключені до газорозподільної мережі у 2007 році при застосуванні 30 % норми споживання, позивач діяв в межах чинного законодавства.

Правильним є також посилання апеляційного суду на приписи ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення", відповідно до яких застосування вищезгаданих економічних санкцій до позивача можливе лише в разі одержання підприємством необґрунтованої виручки. Інших підстав для застосування економічних санкцій відповідно законодавство не передбачає.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання позивачем необґрунтованої одержаної виручки у період з 27.09 2007 року по 31.12.2007 року на суму 133 гри. 90 коп. правильним є висновок апеляційного суду щодо скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області № 50-М від 23.06.2008 року в частині застосування економічних санкцій до позивача на суму 133 грн. 90 коп.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційним судом правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2009 р. у справі № 5/93-10А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.