К-20882/10-С Про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов’язання вчинити дії - 01.09.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року у справі №2-а-13873/08 за позовом закритого акціонерного товариства "Виробниче об’єднання "Конті" до Східної митниці та Головного управління Держаного казначейства України у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, визнання рішення нечинним та зобов’язання вчинити дії, -

У серпні 2008 року ЗАТ "Виробниче об’єднання "Конті" звернулось до суду з позовом до Східної митниці та Головного управління Держаного казначейства у Донецькій області про:

визнання протиправною бездіяльності Східної митниці в оформленні заявленого до митного декларування товару;

визнання протиправними дій Східної митниці по видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару і транспортних засобів через митний кордон України НОМЕР_2 від 04.07.2008 року;

визнання недійсним рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів до вантажної митної декларації НОМЕР_3 від 02.07.2008 року;

про зобов’язання Східної митниці надати довідку, адресовану ЗАТ "Виробниче об'єднання "Конті" та Головному управлінню Державного казначейства України у Донецькій області про надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 20% на загальну суму 15 331,79 грн., який підлягає поверненню позивачу;

про зобов'язання Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області повернути ЗАТ "Виробниче об'єднання "Конті" з Державного бюджету України надмірно сплачену суму у розмірі 15 331,79 грн., перераховану в якості податку на додану вартість, шляхом зарахування на поточний рахунок позивача.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 02.07.2008 року через свого митного брокера ЗАТ "Укрсервіс" подав до Східної митниці декларацію митної вартості НОМЕР_3, якою задекларувало імпорт товару - какао тертого для кондитерської промисловості виробництва Кот Д'івуар з метою оформлення товару в режимі "Імпорт-40". Підставою для здійснення дій митного брокера є договір доручення від 20.12.2005 року №1740-04.3, укладений між позивачем та декларантом. Однак відповідач - Східна митниця, відмовив в прийнятті декларації митної вартості НОМЕР_3, та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 04.07.2008 року НОМЕР_2. В обґрунтування відмови відповідач посилався на неподання суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності додаткових документів згідно із вимогами пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766 (1766-2006-п) . Також позивачем було отримане рішення митного органу про визначення митної вартості товарів до декларації митної вартості від 02.07.2008р. НОМЕР_3, яким відділ контролю митної вартості відповідача самостійно визначив вартість товару, що ввозиться на митну територію України.

Такі дії відповідача з відмови у прийнятті декларації митної вартості НОМЕР_3 позивач вважає протиправними, а рішення про визначення митної вартості незаконним, а тому просив позов задовольнити.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2008р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2008р., позов задоволено частково. Визнано недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару і транспортних засобів через митний кордон України НОМЕР_2 від 04.07.2008 року. Визнано недійсним рішення Східної митниці від 04.07.2008 року про визначення митної вартості товарів до вантажної митної декларації НОМЕР_3 від 02.07.2008 року. Також постановлено спонукати Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області повернути ЗАТ "Виробниче об’єднання "Конті" з Державного бюджету України надмірно сплачену суму у розмірі 15325,37 грн., перераховану в якості податку на додану вартість, шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача. В решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Східна митниця просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2009 року касаційну скаргу Східної митниці було задоволено. Ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду України від 20 квітня 2010 року вищевказану постанову Вищого адміністративного суду України скасовано, а справу направлено на новий касаційний розгляд.

Основними мотивами такого рішення є те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов’язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. А перевірка законності дій Митниці з урахуванням вищенаведеного по суті й мала бути предметом судового дослідження при вирішенні даного спору.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами встановлено, що для митного оформлення 2 липня 2008 року поставленого товару какао терте (паста) для кондитерської промисловості, код товару НОМЕР_1, на суму 311325 грн. 06 коп., позивачем подано до митного органу ВМД за НОМЕР_3, з документами, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісну та якісну характеристики, а також цінове та вартісне обґрунтування. Одночасно товариством через свого декларанта, яким є закрите акціонерне товариство "Укрсервіс", була подана до митного органу декларація митної вартості.

Митний орган із визначенням митної вартості товарів у зазначеній ВМД не погодився, та не прийняв вказану декларацію до митного оформлення. Визнав необхідність подання додаткових документів, а саме висновку ДАЦ "Держзовнішінформ", та експортну ВМД, про що зазначив у графі декларації митної вартості, а саме у розділі "для відміток митного органу".

Оскаржуваним рішенням від 4 липня 2008 року про визначення митної вартості товарів до ВМД НОМЕР_3 від 2 липня 2008 року митний орган застосував метод №6 визначення митної вартості товару, відкоригував ціну угоди з урахуванням комерційних умов, внаслідок чого митна вартість збільшилась на 76626 грн. 84 коп., і ціна угоди склала 387984 грн. Саме виходячи із зазначеної митної вартості позивач сплатив суму податку на додану вартість за наслідками здійснення імпортної операції.

На підставі вказаного рішення відповідачем було відмовлено у митному оформленні товарів позивача та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України НОМЕР_4 з посиланням на не можливість прийняття митної декларації з таких причин: не подання додаткових документів згідно вимог статті 11 "Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 (1766-2006-п) . Карткою визначено, що митне оформлення може бути здійснено за умови коригування митної вартості товару, згідно митної оцінки відділу контролю митної вартості.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару та наявність підстав повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 (1766-2006-п) , який затверджений відповідно до статей 262 і 264 Митного кодексу України (надалі Порядок).

Пунктом 2 даного Порядку (1766-2006-п) передбачене визначення митної вартості товарів як сукупність дій, які вчинюються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України (92-15) та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 11 Порядку (1766-2006-п) передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи. Абзацом другим даного пункту передбачено, що посадова особа митного органу у графі 2 для відміток митниці"декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і призвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Абзацом 3 зазначеного пункту Порядку (1766-2006-п) передбачено, що посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "для відміток митного органу".

Як зазначалось вище, графою 3 декларації митної вартості посадовою особою митного органу 4 липня 2008 року зазначено, що для підтвердження заявленої митної вартості необхідне подання додаткових документів: висновку зовнішньоторговельної організації та експортної ВМД. Вимог до висновку Дерзовнішінформ, та які реквізити ВМД вимагаються від позивача у написі не зазначено.

Отже, оскільки посадовою особою митниці не були наведені вимоги до висновку, то такі вимоги не узгоджуються з приписами вищезазначеного Порядку (1766-2006-п) .

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 266- 273 Митного кодексу України (, статтею 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф". Крім того, згадані правовідносини регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" (339-2008-п) , постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (1766-2006-п) .

Так, зі змісту частин 1-5 статті 266 МК убачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1.) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2.) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3.) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4.) на основі віднімання вартості; 5.) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6.) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов’язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Однак, митним органом не було застосовано жодного методу, крім №6, для визначення митної вартості товару.

За наведених вище обставин суди дійшли правильного висновку про те, що митний орган безпідставно застосував метод №6 "резервний метод" визначення митної вартості товару, оскільки митним органом не доведено наявність підстав для застосування резервного методу, та обґрунтованість корегування вартості відповідно до ціни з урахуванням комерційних умов.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.