К-19637/09-С Про стягнення суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення - 26.08.2010 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 17 грудня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці і соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості,

05 серпня 2008 року ОСОБА_6 подано позов до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, відповідно до уточнених вимог якого просила визнати бездіяльність незаконною, стягнути щорічну грошової допомогу на оздоровлення за 2007, 2008 роки.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначила, що за правилами статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"має право на щорічну допомогу на оздоровлення. Посилаючись на те, що розмір виплачуваної їй допомоги не відповідає розміру, встановленому вказаною статтею, позивач просила визнати бездіяльність відповідача незаконною та стягнути відповідні суми.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 17 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішеннями суду, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій просив їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах інвалідам III групи - чотири мінімальні заробітні плати.

Пунктом 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"зупинено частину четверту статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"на 2007 рік.

Пункт 30 статті 71 Закону України Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" (2505-15) текст ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"викладено в такій редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Як встановлено вище, допомога позивачу у 2008 році була здійснена в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" (2505-15) , визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином дії відповідача є законними, оскільки на момент виплати щорічної разової грошової допомоги –травень 2007 року та квітень 2008 року - частина 4 ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"не була діюча, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити частково.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 17 грудня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до Управління праці і соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання бездіяльності незаконною, стягнення щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки відмовити.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.