К-12119/09-С Про стягнення недоотриманних сум допомоги на оздоровлення - 26.08.2010 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради на постанову Димитровського міського суду Донецької області від 12 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради про стягнення недоотриманних сум на оздоровлення,

10 листопада 2008 року ОСОБА_6 подано позов до Управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради про стягнення щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2008 роки.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що за правилами статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на щорічну допомогу на оздоровлення. Посилаючись на те, що розмір виплачуваної йому допомоги не відповідає розміру, встановленому вказаною статтею, позивач просив визнати бездіяльність відповідача незаконно та зобов’язати останнього перерахувати та виплатити недоплачену допомогу.

Постановою Димитровського міського суду Донецької області від 12 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача суму щорічної разової грошової допомоги за 2003-2008 роки в сумі 6 103 грн 50 коп.; в задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно із ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи дійшли правильного висновку, що, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За таких підстав позовні вимоги за 2003-2005 роки підлягають задоволенню.

Що стосується виплат за 2006 рік, то дію абзацу четвертого частини четвертої статті 48 зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV (3235-15) . Закон України від 20.12.2005 р. N 3235-IV (3235-15) не визнавався неконституційним, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Пунктом 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинено частину четверту статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2007 рік.

Пункт 30 статті 71 Закону України Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" (2505-15) текст ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"викладено в такій редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Як встановлено вище, допомога позивачу у 2008 році здійснена в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" (2505-15) , визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином дії відповідача є законними, оскільки на момент виплати щорічної разової грошової допомоги –січень 2007 року, лютий 2008 року - частина 4 ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не була діюча, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, порушенням норм процесуального права є зазначення в судовому рішенні конкретних сум щорічної грошової допомоги, які підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради задовольнити частково.

Постанову Димитровського міського суду Донецької області від 12 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради здійснити нарахування та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_6 за 2003-2005 роки в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (380-15) , Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) ".

В задоволенні позову ОСОБА_6 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2006, 2007, 2008 роки відмовити.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.