Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бим М.Є. (доповідач), Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Цуркана М.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2009 року у справі №2-а-36/09/2012 за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної ради у м. Харкові про зобов’язання виплатити недосплачену щорічну допомогу, -

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної ради у м. Харкові недоплачену разову допомогу як інваліду Вітчизняної війни 1 групи у сумі 4310 грн., та заподіяну моральну шкоду у сумі 10000 грн.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.01.2009р. позов задоволено частково. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної ради у м. Харкові виплатити позивачу суму недоплаченої щорічної разової допомоги за 2008 рік, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) в розмірі 4310 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2009 року постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасована та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті залишена без змін.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом 1 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Відповідно до п.27 ст. 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня інвалідам війни 1 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту"щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Позивачу у 2008 році до 5 травня була виплачена разова грошова допомога, яка передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) в розмірі 500 грн., яка була встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 (183-2008-п) "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) у відповідності до вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) .

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік"встановлено, що в 2008 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) здійснюється інвалідам війни 1 групи в розмірі 500 грн. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 (v010p710-08) положення розділу II п.20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік"визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституцією України (254к/96-ВР) передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р. (v010p710-08) по справі "Щодо предмета та змісту Закону України "Про Державний бюджет України"визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, пп. 7 п. 19, пунктів 20-22, 24-34, пп. 1-6, 8-12 п. 35, пунктів 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України"та пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу проведена до 5 травня 2008 року, положення Законів України "Про Державний бюджет України"втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом, тобто після проведення виплат. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Оскільки виплати допомоги була здійснена позивачу до 5 травня, тобто до прийняття Конституційним судом України Рішення про відповідність Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положень статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, пп. 7 п. 19, пунктів 20-22, 24-34, пп. 1-6, 8-12 п. 35, пунктів 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України"та пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що Управлінням правомірно було виплачено 500грн.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.