Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бим М.Є. (доповідач), Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Цуркана М.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 червня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року у справі №2а-4063/08 за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

У січні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання відмови щодо перерахунку пенсії неправомірною та зобов'язання зробити перерахунок пенсії, як вдові померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, починаючи з 01.08.2007 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року, позов задоволено .

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

Судом встановлено, що позивачка є вдовою померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської ЧАЕС, інваліда 2 групи, а отже має право на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника у розмірі 50% від пенсії годувальника, компенсації по втраті годувальника - 50% мінімальної пенсії та як вдова має право на підвищення пенсії на 25% прожиткового мінімуму.

Розділ 8 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього Закону визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006 - 2007 роках відповідно до цього Закону, не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на місяць згідно із Законом № 489-5 (489-16) від 19 грудня 2006 року.

Згідно частини третьої ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсія у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 19 гривень 91 копійка, що визначені постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету"від 3 січня 2002 року № 1 (1-2002-п) (зі змінами внесеними постановою № 895 (895-2004-п) від 13 липня 2004 року), колегія судів не приймає, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих значень неможливо.

Колегія судів зазначає, що даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум"від 15 липня 1999 року (966-14) № 966-14, а також Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ (2017-14) , згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 (2505-15) від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 (749-16) та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Таким чином, позивачка як вдова померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської ЧАЕС, інваліда 2 групи має право на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника у розмірі 50% від пенсії годувальника, компенсації по втраті годувальника - 50% мінімальної пенсії та як вдова має право на підвищення пенсії на 25% прожиткового мінімуму.

За наведених вище обставин, суди дійшли правильного висновку про те, що дії Управління щодо виплати пенсії позивачці у розмірах менших ніж передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) є неправомірними та підставно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 червня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.