К-19083/08-С Про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення - 26.08.2010 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2008 року у справі №2-а-247/07 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, -

У липні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області про стягнення недоплачених коштів на оздоровлення за період з 2000 року по 2006 рік включно, в сумі 6782,50 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії у зв'язку з чим користується всіма правами та пільгами, передбаченими діючим законодавством для цієї категорії осіб, а тому, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"йому передбачені щорічні виплати на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Проте, відповідачем, всупереч вимогам Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , було виплачено на користь позивача в період з 2000 по 2006 рік значно занижені суми компенсації на оздоровлення без врахування встановленого на території України розміру мінімальної заробітної плати починаючи з 2000 року та по 2006 рік, включно.

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2008 року, позовні вимоги задоволені частково. З відповідача на користь позивача стягнуто недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5421,50 грн. за період з 2000 року по 2005 рік, включно, з врахуванням, при визначенні суми грошової допомоги, розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати такої допомоги. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік - відмовлено.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії (до яких належить позивач) виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги.

У 2000-2006 роках відповідач нарахував та виплатив цю допомогу, згідно із постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) і від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) .

Рішення суду мотивовано тим, що у спірних правовідносинах пріоритет у застосуванні має стаття 48 Закону № 796-XІІ, а щодо строку позовної давності, то суди не звернули уваги про наявність в справі зави відповідача про відмову в задоволенні позову, зокрема, з підстав пропуску річного строку звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до частини 1 і 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Спірні виплати є одноразовими, виплачуються щорічно, і правовідносини закінчуються на день проведення таких виплат, тобто про своє порушене право позивач дізнався після отримання неповних сум виплат.

Суди встановили, що відповідач протягом спірного періоду проводив виплату позивачу допомоги на оздоровлення виходячи не з розміру мінімальної заробітної плати, а з базової величини встановленої постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) і від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) , а позивач отримуючи таку не оспорював зазначеного у судовому порядку.

За таких обставин та ураховуючи клопотання УПСЗН про застосування строку позовної давності і вимог процесуального закону підстав для задоволення позову не було.

Крім цього, дія статті 48 Закону України №796-ХІІ, в частині виплати допомоги у розмірі відповідно до мінімальної заробітної плати, згідно з статтею 77 Закону України від 20 грудня 2005 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік" була зупинена, а тому відповідач діяв правомірно у межах наданих повноважень та вимог закону, що відповідає статті 19 Конституції України.

Тому підстав для застосування статті 48 Закону України №796-ХІІ, в частині виплати допомоги у розмірі відповідно до мінімальної заробітної плати, не було.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області –задовольнити.

Скасувати постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2008 року, та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2000-2006 роки –відмовити в повному обсязі.