Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.

суддів: Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Цуркана М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року у справі №2-а-23618/08 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області, Головного управління праці та соціального захисту населення у Луганській області про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити виплату недоотриманої грошової допомоги до 5-го травня як учаснику бойових дій за 1999-2008 роки, -

ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року позов задоволений частково, визнані дії Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови виплатити суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-ого травня як учаснику бойових дій в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2004, 2007, 2008 роки незаконними, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області нарахувати та виплатити позивачу суму недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2004, 2007, 2008 роки. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року постанова суду першої інстанції скасована та ухвалено нове рішення. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови позивачу у виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 - 2008 роки, в розмірах встановлених ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - незаконними. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області здійснити перерахунок та виплату недоотриманої разової щорічної допомоги до 5 травня за 2007 рік в сумі 1770 грн. 30 коп. та за 2008 рік в сумі 2095 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області просить скасувати зазначене вище судове рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 16.01.2002 року та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України від 22.10.93 №3551-ХП "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон №3551-ХП (3551-12) ) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, відповідно до статті 17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

Колегія суддів погоджується із висновком судів про те, що вимоги щодо стягнення щорічної допомоги за 1999, 2000, 2001, 2002, 2003 роки задоволенню не підлягають, оскільки виплату щорічної допомоги хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (256-2002-п) (із змінами та доповненнями).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачу було фактично сплачено одноразову грошову допомогу передбачену спеціальним Законом до 5 травня у 2004 році в розмірі 120 грн., у 2005 році у сумі 250 грн. у 2006 році - 250 грн., у 2007 році - 280 грн., та у 2008 році - 310 грн.

Законом України від 27 листопада 2003 року № 1344-1V "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) (стаття 44) учасникам бойових дій, до яких відноситься позивач, взагалі в 2004 році не передбачена виплата щорічної разової допомоги, а законами України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІУ "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) (стаття 34) передбачена виплата учасникам бойових дій у розмірі 250 грн. та від 20 грудня 2005 року №3235-ІУ "Про Державний бюджет України на 2006 рік"(стаття 30) установлено виплату цієї допомоги учасникам бойових дій у розмірі 250 грн., Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) (стаття 29) у розмірі 280 грн., Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) частину п'яту було викладено в наступній редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Зазначені Закони України, в період до 5 травня відповідних років, не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

Отже, для вирішення цього спору суду першої інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. (v0a6p710-07) та від 22.05.2008р., якими визнані неконституційними відповідні положення Законів України про Державні бюджети України на 2007 та 2008 роки, були прийняті пізніше, ніж Управлінням були здійснені виплати допомоги до 5-ого травня.

Таким чином, дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України", не можна визнати неправомірними, оскільки норми вказаного закону мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки були діючими.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області –задовольнити.

Скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року, та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області, Головного управління праці та соціального захисту населення у Луганській області про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити виплату недоотриманої грошової допомоги до 5-го травня як учаснику бойових дій за 1999-2008 роки –відмовити в повному обсязі.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.