головуючого : Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Головчук С.В.

Розваляєвої Т.С.,

Сороки М.О.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною

скаргою ОСОБА_4

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року

у справі № 2а-5785/09/9/0170

за позовом ОСОБА_4

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим

про спонукання до виконання певних дій,

ОСОБА_4 23 квітня 2009 року звернувся із позовом (арк. справи 3) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про зобов’язання відповідача видати йому довідку про наявність у нього пільг, передбачених Законом України "Про міліцію" (565-12) .

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя А.С. Цикуренко) від 16 липня 2009 року (арк. справи 34-37) вищезазначені позовні вимоги задоволені повністю з мотивів наявності підстав для надання позивачу пільг, передбачених Законом України "Про міліцію" (565-12) , а також у зв’язку з тим, що ненадання відповідачем довідки щодо зазначених пільг порушує законні права та інтереси позивача.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя О.Е. Єланська, судді Г.М. Іщенко, О.А. Щепанська) від 31 березня 2010 року (арк. справи 58-59) апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим задоволено, постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 16 липня 2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позивачу у задоволені позову відмовлено повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4подав касаційну скаргу, у якій просить зазначене рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводами касаційної скарги визначає не повне з’ясування судом апеляційної інстанції природи спірних правовідносин; невірне застосування до спірних правовідносин судом апеляційної інстанції норм права підзаконного нормативно-правового акту, які мають юридичну силу нижчу, ніж норма закону.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 КАС України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач (1969 року народження) має звання капітана міліції, є інспектором чергового ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб при Совєтському районному відділі. 30 квітня 2008 року на підставі наказу № 120 о/с від 16 квітня 2008 року Головного управління МВС України в АР Крим (арк. справи 5) був звільнений в запас Збройних сил України зі служби в органах внутрішніх справ України –за пунктом 64 "Ж"(за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року N 114 із вислугою років на день звільнення у пільговому обчисленні 22 роки, 03 місяці, 09 днів.

Листом Головного управління МВС України в АР Крим від 2 квітня 2009 року ОСОБА_4 повідомлено, що, відповідно до статті 22 Закону України "Про міліцію"пільги з оплати жилої площі, комунальних послуг та палива зберігаються за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років. Оскільки позивач звільнений зі служби в органах внутрішніх справ за власним бажанням, права на вищевказані пільги він не має (арк. справи 4).

Порядок, умови проходження служби в міліції, соціальний захист працівників міліції визначені Законом України "Про міліцію"від 20 грудня 1990 року N 565-XII (565-12) . Статтею 22 вказаного Закону встановлено, що право на пільги, передбачені цим Законом, зберігається за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім’ї в розрахунку на оду особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зазначена норма чітко встановлює випадки збереження пільг за звільненими у запас працівниками органів внутрішніх справ.

Розділом VII Постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року N 114 визначено порядок звільнення зі служби працівників рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Зокрема пунктом 64 вказаної Постанови визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас за наступних умов: а) за віком –при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього і начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років; б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії; в) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад; г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі; д) через службову невідповідність; є) за порушення дисципліни; ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків; з) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації); и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; і) у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку.

Таким чином, положення зазначеної Постанови чітко регулюють умови звільнення у запас визначеної категорії працівників органів внутрішніх справ. При цьому, касатор при поданні рапорту на звільнення мотивував таке своє рішення власним бажанням, посилаючись на те, що така підстава для звільнення зі служби, як вислуга, не передбачена пунктом 64 вказаної Постанови. Зазначене заявником касаційної скарги не оспорюється. Однак, із аналізу пункту 64 Постанови, наведеного вище, чітко вбачається, що касатор мав право на звільнення у запас у відповідності до підпункту а) п.64 Постанови (тобто за віком, не дивлячись на те, що віку, встановленого пунктом 7 Положення, він не досягнув), оскільки мав 22 роки, 03 місяці, 09 днів вислуги у пільговому обчисленні на момент звільнення, однак таким своїм правом не скористався.

Підпункт "Ж"пункту 64 Постанови не дає права на пільги відповідно до статті 22 Закону України "Про міліцію". З огляду на зазначене, висновки суду апеляційної інстанції є такими, що відповідають обставинам справи та узгоджуються з приписами вищезазначених Постанови та Закону.

Колегія суддів не приймає як безпідставні посилання касатора в обґрунтування своєї позиції на конкуренцію норм зазначених Постанови та Закону, оскільки така конкуренція відсутня.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції –без змін.

Керуючись статтями 220, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року у справі № 2а-5785/09/9/0170 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про спонукання до виконання певних дій залишити без задоволення.

Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року у справі № 2а-5785/09/9/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справу № 2а-5785/09/9/0170 повернути до суду першої інстанції.