Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Брайко А.І., Маринчак Н.Є., Рибченко А.О., Шипуліна Т.М.

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу приватного малого підприємства "Фортуна"(далі –ПМП "Фортуна")

на рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2005

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2007

у справі № 26/75а (2-а-2495/07)

за позовом ПМП "Фортуна"

до державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі –ДПІ)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов (з урахуванням подальших уточнень до нього) подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.09.2003 № 0001672343/121271/10/23-313.

Справа розглядалася судами неодноразово.

За наслідками нового розгляду справи рішеннями господарського суду Донецької області від 15.06.2005, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2007, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано недійсним в частині застосування фінансових санкцій у сумі 17 грн. В решті позову відмовлено. У прийнятті названих рішень попередні судові інстанції виходили з обґрунтованості застосування до позивача штрафних санкцій за непроведення через РРО розрахункової операції з реалізації туристичної путівки споживачеві, тоді як зазначення у прайс-листах іншого суб’єкта господарювання –міжнародної комерційно-туристичної фірми "Фортуна"- вартості послуг в умовних одиницях не може бути підставою для застосування заходів відповідальності до позивача.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ПМП "Фортуна"просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що:

за змістом пункту 1 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при реалізації послуг, незалежно від того, чи реалізується власний туристичний продукт або туристичний продукт інших туроператорів;

штрафні санкції за порушення правил здійснення розрахункових операцій не є податковим зобов’язанням, що виключає правомірність оспорюваного акта індивідуальної дії;

судами залишено поза увагою факт незаконного примусового списання відповідачем з рахунку ПМП "Фортуна"грошових коштів в рахунок погашення спірного штрафу в сумі 1429,29 грн.

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПМП "Фортуна"з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що:

- в ході проведення перевірки господарської одиниці –належного позивачеві магазину подорожей –щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, оформленої актом від 19.06.2003, було виявлено: факт реалізації позивачем путівки до пансіонату "Малахіт" у м. Ялті вартістю 8233 грн. без застосування РРО та без видачі розрахункового документа; розбіжність на місці проведення розрахунків у сумі 8233 грн.; зазначення вартості путівок у прайс-листах в умовних одиницях без переведення в українську гривню;

- названі порушення слугували підставою для застосування до ПМП "Фортуна"фінансових санкцій у сумі 41 182 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 17.07.2003 № 0001672343/0/17396/1/23-312;

- за наслідками оскарження позивачем названого акта індивідуальної дії в адміністративному порядку ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2003 № 0001672343/121271/10/23-313, згідно з яким ПМП "Фортуна"зменшено вказаний штраф та застосовано штрафні санкції у сумі 7682 грн.;

- позивачем не доведено факту наявності договірних правовідносин з пансіонатом "Малахіт";

- фактично частина оплати названої туристичної путівки у сумі 6700 грн. була передано позивачеві за договором доручення, що обумовлює зменшення податковим органом первісно визначеної суми штрафних санкцій за наслідками їх адміністративного оскарження позивачем, тоді як решта готівкових коштів (1533 грн.) були прийняті ПМП "Фортуна"саме як оплата за реалізовану путівку;

- прайс-листах з використанням умовної одиниці при зазначенні вартості туристичних послуг належали іншому суб’єкту господарювання –міжнародній комерційно-туристичній фірмі "Фортуна"- та містили інформацію саме про діяльність останньої.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за порушення правил здійснення розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614 (z0105-01) , передбачено, що: реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Відповідальність за невиконання зазначеного обов'язку передбачена пунктом 1 статті 17 названого Закону у вигляді фінансової санкції у розмірі п'ятикратного розміру вартості проданих товарів (наданих послуг).

Таким чином, попередні судові інстанції, встановивши факт порушення ПМП "Фортуна"наведеної вимоги Закону (265/95-ВР) під час реалізації туристичної путівки, дійшли вірного висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 7665 грн. згідно з оспорюваним актом індивідуальної дії.

Посилання скаржника на приписи пункту 1 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідно до якого реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, обґрунтовано не були взяті до уваги судами.

Адже здійснене позивачем тлумачення наведеної норми, відповідно до якого при реалізації будь-яких послуг (незалежно від того, хто саме надає є такі послуги) РРО не застосовується, не ґрунтується на змісті цієї норми. Так, обов’язок застосування РРО при наданні послуг передбачений пунктом 1 статті 3 названого Закону. Втім пунктом 1 статті 9 цього ж Закону суб’єктів господарювання звільнено від такого обов’язку при реалізації власних послуг, тобто при умові збігу продавця послуг та їх надавача в одній особі.

Отже, спосіб проведення розрахунків за туристичні послуги залежить від того, продаж яких саме послуг чи туристичного продукту здійснюється: створених туристичною фірмою-продавцем самостійно чи створених іншими туроператорами та реалізованих у межах посередницької діяльності.

Зокрема, при продажу туристичними фірмами туристичного продукту чи послуг, які належать іншим туристичним підприємствам (туроператорам), а також туристичних, характерних та супутніх послуг інших суб’єктів підприємницької діяльності, розрахункові операції повинні проводитись із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій у встановленому порядку.

Як було з’ясовано судами за наслідками ретельного дослідження обставин цієї справи, під час продажу вказаної путівки до пансіонату "Малахіт"позивач фактично здійснював посередницьку діяльність, та не реалізовував власно сформований туристичний продукт. Наведене виключає можливість звільнення ПМП "Фортуна"від застосування РРО під час реалізації цих послуг.

Також не є слушними твердження позивача щодо ігнорування судами факт примусового списання з рахунку позивача грошових коштів у сумі 1429,29 грн. в рахунок погашення спірного штрафу. Адже у поданому уточненні від 19.05.2005 (а.с. 42, т.2), що містить остаточний виклад позовних вимог, позивач виключив вимогу щодо зобов’язання ДПІ повернути зазначену суму коштів, примусово списану з рахунку ПМП "Фортуна", тоді як за даних обставин у попередніх інстанцій були відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог.

Втім слід погодитися з доводами позивача про те, що оспорюваний штраф не можна вважати податковим зобов’язанням у розумінні пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", позаяк накладення на позивача цих штрафних санкцій обумовлено порушенням ПМП "Фортуна"правил здійснення розрахункових операцій, а не законодавства у сфері оподаткування.

Отже, розглянувши справу у межах касаційної скарги, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу приватного малого підприємства "Фортуна" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2005 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2007 у справі № 26/75а (2-а-2495/07) змінити, доповнивши резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2005 абзацом другим такого змісту:

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.09.2003 № 0001672343/121271/10/23-313 в частині визначення штрафних санкцій за цим рішенням податковим зобов’язанням.

3. В решті рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2005 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2007 у справі № 26/75а (2-а-2495/07) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.