Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: Яброцький С.В.;

відповідача: Кравченко О.Б.;

Генеральної прокуратури України: Комаса О.Ю.;

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2008 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 р.

у справі №7/516/08

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"

за участю Прокурора Миколаївської області

про стягнення 372 170,17 грн.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі по тексту –позивач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"(далі по тексту – відповідач, ТОВ "Нібулон") про стягнення 372 170,17 грн.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2008 р. у справі №7/516/08 (суддя Ткаченко О.В.), яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 р. (головуючий суддя Джабурія О.В., судді Бітов А.І., Бойко А.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві, не погоджуючись з постановою Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2008 р. та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 р. у справі №7/516/08, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем за результатами господарської діяльності за звітний період –січень 2005 року подано до Державної податкової інспекції у м. Миколаєві податкову декларацію з податку на додану вартість, розрахунок частки експортного відшкодування, розрахунок частки бюджетного відшкодування, відповідно до яких різниця між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту, визначена у відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", має від'ємне значення. Сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню на рахунок в установі банку, становить 5 825 628 грн.

Приписами п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"(тут і надалі в редакції чинній на момент спірних правовідносин), визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) (зокрема, у випадках, вказаних у п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 –у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.).

Згідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку. А відповідно до п. 8.6 ст. 8 цього Закону –експортне відшкодування надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування.

Місцевим господарським та апеляційним адміністративним судами також встановлено, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.06.2005 р., яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.09.2005 р. у справі №7/81 за позовом ТОВ "Нібулон"до ДПІ у м. Миколаєві, правонаступником якої є позивач, та ВДК у м. Миколаєві про стягнення з державного бюджету суми 5 825 628 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ за січень 2005 року, позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 5 825 628 грн., про що видано відповідний Наказ.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2006 р. касаційна скарга ДПІ у м. Миколаєві задоволена частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 29.06.2005 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.09.2005 р. у справі №7/81 скасовано, а матеріали справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду судом першої інстанції вказаної справи з загальної суми податку на додану вартість, задекларованої до відшкодування з бюджету за січень 2005 року у розмірі 5 825 628 грн., було відшкодовано 5 453 457,83 грн., в тому числі 5 416 664,08 грн. за висновками ДПІ у м. Миколаєві на розрахунковий рахунок підприємства, 36 793,75 грн. шляхом погашення податкових векселів; 372 170,17 грн. перерахованих 06.01.2006 р. згідно наказу господарського суду на розрахунковий рахунок підприємства.

За наслідками нового розгляду справи господарським судом Миколаївської області 26.07.2007 року прийнято постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ "Нібулон"відмовлено з підстав відсутності залишку бюджетної заборгованості за січень 2005 року на час розгляду спору та винесення судового рішення.

Однак, як встановлено у зазначеній постанові господарського суду Миколаївської області від 26.07.2007 року ТОВ "Нібулон"правомірно звернувся до суду за захистом свого порушеного права на відшкодування з Державного бюджету України бюджетної заборгованості у сумі 5 825 628 грн. за січень 2005 року та надав всі докази, які підтверджують це право.

Окрім того, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.07.2007 р. у справі №7/81/05-нр відмовлено СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві в задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення та зобов'язання відповідача у даній справі повернути отримані за рішенням суду кошти у сумі 372 170,17 грн. на рахунок Державного казначейства.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. А згідно з ч. 2 ст. 255 цього Кодексу –обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

За вказаних обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що у відповідача були всі законні підстави на отримання з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2005 року у розмірі 5 825 628 грн., в тому числі 372 170,17 грн., які є предметом цього спору, а відтак правомірно відмолено у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій зроблених у відповідності з вищевказаними нормами права, а прийняті ними рішення є законними та обґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Підстав для скасування постанови Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2008 р. та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 р. у справі №7/516/08 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2008 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 р. у справі №7/516/08 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2008 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 р. у справі №7/516/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .