Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 03.06.2010 року

у справі № 2а-2152/09/2670-16/164 (2-а-2152/09/2670)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпро"

до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії

У березні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпро"звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2009 року з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про визнання дій податкового органу по складанню Акта № 1884 від 02.06.2008 року незаконними та зобов’язання Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва поновити Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпро"як платника податку на додану вартість з 05.04.2006 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 03.06.2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Акт № 1884 від 02.06.2008 року визнано нечинним, зобов’язано Державну податкову інспекцію у Солом’янському районі м. Києва поновити свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпро"з моменту його видачі. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову в повному обсязі.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25.04.2008 року у справі № 2-1184 визнано недійсним статут позивача з моменту його складання та анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту внесення його до реєстру платників податку на додану вартість –05.04.2006 року.

На виконання вказаного рішення суду податковою інспекцією було складено Акт №1884 від 02.06.2008 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29.01.2009 року у вказаній справі заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25.04.2008 року скасовано.

Пунктом 9.8 статті 9 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"визначено, що Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом (168/97-ВР) , чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Підпунктом 25.2.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року (z0208-00) визначено, що органи державної податкової служби приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість за наявності відповідних підтверджуючих документів (відомостей), зокрема, судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством, або повідомлення державного реєстратора чи відомостей з Єдиного державного реєстру про внесення запису щодо такого рішення (підстава - підпункт "б" пункту 9.8 статті 9 Закону); судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону).

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що на момент складання Акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва мала на це відповідні правові підстави.

Проте, враховуючи, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25.04.2008 року, яке стало підставою для прийняття Акта № 1884 від 02.06.2008 року про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, було скасовано ухвалою цього ж суду від 29.01.2009 року, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог в частині скасування вказаного Акта.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 03.06.2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .