Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_6 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі міста Миколаєва про визнання протиправними та скасування постанов, за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі міста Миколаєва на постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05 грудня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року, -

У серпні 2007 року ОСОБА_6 звернулася в суд з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі міста Миколаєва про зобов’язання проводити щомісячні страхові виплати відповідно до постанови №362/12-01 від 19.04.2007р., визнавши протиправними та скасувавши постанови відповідача №362/13-01 від 25.05.2007р. та №362/14-01 від 19.07.2007р.

Постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05.12.2007р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009р., позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, начальник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі міста Миколаєва подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить такі скасувати.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2009р. касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_6 є постраждалою від нещасного випадку на виробництві, який трапився 10.07.2001р., внаслідок чого за висновком МСЕК їй була встановлена третя група трудового каліцтва та визнано 60% втрати працездатності.

Постановами Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі міста Миколаєва:

- №362/1-01 від 11.04.2002р. позивачу ОСОБА_6 призначено одноразову допомогу в розмірі 6400грн. та щомісячні страхові виплати у розмірі 960грн.;

- №362/12-01 від 19.04.2007р. позивачу продовжено щомісячну страхову виплату в розмірі 3150грн.;

- №362/13-01 від 25.05.2007р. позивачу перераховано та зменшено розмір щомісячної страхової виплати до 1831,73грн.;

- №362/14-01 від 19.07.2007р. ОСОБА_6 вдруге перераховано та зменшено розмір щомісячної страхової виплати до 1661,01грн.

Зменшення оспорюваними постановами №362/13-01 від 25.05.2007р. та №362/14-01 від 19.07.2007р. розміру щомісячної грошової суми пов’язано із висновком відповідача про необхідність обчислення середнього заробітку позивача на підставі п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим держаним соціальним страхуванням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001р. (1266-2001-п)

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність передбачених Законом України "Про загальнообов’язкове держане соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) підстав для перерахунку у сторону зменшення розміру щомісячної грошової суми в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого. Право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг настає з моменту страхового випадку і розмір такого забезпечення підлягає обрахуванню виходячи з середнього розміру заробітної плати потерпілого на момент настання страхового випадку, обчисленого за нормами законодавства, чинного на момент настання страхового випадку.

Станом на 10.07.2001р. середній заробіток ОСОБА_6 обраховано у відповідності до діючого на той час п.22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №472 від 23.06.1993р. (472-93-п) , тобто за три останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву. Постанова №472 (472-93-п) від 23.06.1993р. втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України №807 від 11.07.2001р. (807-2001-п)

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом неправильно застосовані норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм права, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі міста Миколаєва – залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05 грудня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені ст.ст. 235- 239 КАС України.