колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Ліпського Д.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій протиправними та визнання права на пенсію за вислугою років за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2007 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував наступним. 15 серпня 1997 року був звільнений за власним бажанням зі служби в органах внутрішніх справ. На момент звільнення служба в органах внутрішніх справ позивача становила 13 років 27 днів. Відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ"від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (2262-12) в редакції, чинній на момент звільнення позивача, він не досяг 45-річного віку, тому йому не була призначена пенсія за вислугу років. З 6 серпня 2002 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ"від 4 липня 2002 року № 51-IV (51-15) , відповідно до положень якого право на пенсію за вислугу років мають особи, які досягли 45-річного віку не залежно від підстав і часу звільнення. В березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до відповідачів із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років, посилаючись на те, що він досяг 45-річного віку, має загальний трудовий стаж понад 25 років, з яких понад 13 років прослужив в органах внутрішніх справ. Проте відповідач відмовив у призначенні пенсії, посилаючись на те, що 4 квітня 2006 року були внесені зміни до пункту "б"статті 12 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими відповідний стаж, вік та вислуга років повинні мати місце на день звільнення зі служби. Просив визнати дії відповідачів незаконними, визнати право позивача на пенсію за вислугу років, зобов’язати відповідачів призначити та виплатити йому пенсію за вислугу років з дня звернення до суду.

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 31 липня 2007 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано право ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років. Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області призначити та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років з 22 травня 2007 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2007 року апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області було задоволено. Постанову Київського районного суду м. Донецька від 31 липня 2007 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, позивач просить скасувати постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 9 серпня 1997 року № 145 о/с був звільнений 15 серпня 1997 року з посади оперуповноваженого чергового чергової частини Київського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області за пунктом 64 "ж"(за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. На момент звільнення зі служби позивачу виповнилося 39 років, його вислуга складала 13 років 27 днів. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років в березні 2007 року.

Відповідно до пункту "б"статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ"від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (в редакції Закону України від 4 липня 2002 року № 51-IV (51-15) ) право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців"від 4 квітня 2006 року № 3591-IV (3591-15) статтю 12 Закону України №2262-ХІІ було викладено у новій редакції, відповідно до пункту "б"якої пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"- "д"статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Тобто відповідний стаж, вік та вислуга років повинні мати місце на день звільнення зі служби.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 в період дії пункту "б"статті 12 Закону України №2262-ХІІ в редакції від 4 липня 2002 року з відповідною заявою про призначення йому пенсії за вислугу років не звертався, а подав її лише у березні 2007 року, коли були чинні зміни, внесені до цього Закону (2262-12) 4 квітня 2006 року, то вимоги позивача про призначення пенсії за вислугу років задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220-1, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2007 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.