Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

секретар судового засідання Шевченко Ю.В.,

з участю позивача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва

на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 10 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України (далі –УПФУ) в Деснянському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,

У квітні 2007 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом про визнання незаконною бездіяльності відповідача та зобов’язання останнього здійснити перерахунок пенсії. Позивач зазначала, що перед виходом на пенсію займала посаду начальника управління Секретаріату Центральної виборчої комісії і отримує пенсію на підставі Закону України "Про державну службу" (3723-12) . Відповідач відмовився здійснити перерахунок пенсії з жовтня 2005 року з огляду на рішення Конституційного суду України від 11 жовтня 2005 року (v008p710-05) № 8-рп про неконституційність положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу ХV Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , що містили обмеження розміру заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця. Посилаючись на викладене, просила визнати бездіяльність відповідача незаконною та зобов’язати останнього здійснити перерахунок пенсії без встановлення її граничного розміру з 11 жовтня 2005 року, виходячи з розміру заробітної плати без її обмеження, зазначеної у довідці Центральної виборчої комісії (далі –ЦВК) від 05 жовтня 2005 року № 212 та з 01 квітня 2006 року, виходячи з розміру заробітної плати вказаної у довідці ЦВК від 23 червня 2006 року № 88.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 10 липня 2007 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року, позов задоволено. Визнано дії УПФУ в Деснянському районі м. Києва неправомірними. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 без встановлення її граничного розміру з дня визнання неконституційними положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу ХV Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , тобто з 11 жовтня 2005 року, в установленому Законом України "Про державну службу" (3723-12) розмірі, виходячи із заробітної плати без її обмеження, зазначеної у довідці Центральної виборчої комісії від 05 жовтня 2005 року № 212, яка видана для перерахунку пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 2005 року № 646 (646-2005-п) . Зобов’язано УПФУ в Деснянському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 без встановлення її граничного розміру з 01 квітня 2006 року в установленому Законом України "Про державну службу" (3723-12) розмірі, виходячи із заробітної плати без її обмеження, зазначеної у довідці Центральної виборчої комісії від 23 червня 2006 року № 78, яка видана для перерахунку пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 (268-2006-п) .

У касаційній скарзі УПФУ в Деснянському районі м. Києва порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано вимоги Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

В запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції –без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону України "Про державну службу" на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

З 04 лютого 2003 року набрав чинності Закон України від 16 січня 2003 року № 432-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" (432-15) . Зокрема, Закон України "Про державну службу" (3723-12) доповнено статтею 37-1, яка передбачила можливість перерахунку пенсії державним службовцям, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у позивача виникло право на перерахунок пенсії у зв’язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 2005 року № 646 "Про внесення зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865" (646-2005-п) , згідно якої премія та інші надбавки враховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Разом з тим, абзацом третім пункту 13 розділу XV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) з дня набрання чинності цим Законом (1058-15) встановлено обмеження заробітної плати для обчислення пенсії, та визначено, що вона враховується в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку. Рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року (v008p710-05) № 8-рп визнані неконституційними положення абзаців 3, 4 пункту 13 розділу ХV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , що обмежували граничний розмір заробітної плати для обчислення пенсій.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 11 жовтня 2005 року пенсія позивача підлягала перерахунку, виходячи з фактичної заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії. Для ОСОБА_6 згідно довідки ЦВК від 05 жовтня 2005 року № 212 заробітна плата, на яку нараховувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, станом на 01 січня 2005 року становила 6142,09 грн.

З листа УПФУ в Деснянському районі м. Києва від 08 лютого 2007 року № 304/05 на а.с.11 видно, що відповідачем проводився перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2005 року з врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 2005 року № 646 (646-2005-п) та обмежень, встановлених статтею 93 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік".

Статтею 93 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік"встановлена максимальна величина фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу, з яких відповідно до законів України справляються страхові внески до Пенсійного фонду України, в розмірі 4100 грн на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу –платника внесків.

Гранична сума заробітної плати, з якої справляються внески до Пенсійного фонду України на обов'язкове пенсійне страхування працюючого державного службовця з 01 січня 2005 року визначена статтею 93 Закону України № 2285-IV "Про Державний бюджет України на 2005 рік"та становила 4100 грн на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу –платника внесків.

Посилання відповідача на те, що вказані положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) , а також положення статті 37 Закону України "Про державну службу"неконституційними не визнавались, на правильність висновків судів в цій частині не впливають, оскільки стосуються платників збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, визначених у пункті 1 статті першої Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97 "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"

Що стосується рішень судів про перерахунок пенсії за 2006 рік, то задовольняючи позов в цій частині, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що статтею 107 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", яка встановлює обмеження розміру пенсії державним службовцям дванадцятьма мінімальними пенсіями за віком, протирічить статті 22 Конституції України, а тому застосовували її як норму прямої дії.

Проте з таким висновком погодитись неможливо.

Статтею 22 Конституції України гарантуються конституційні права і свободи людини і громадянина і зазначено, що вони не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Зазначена норма не містить положень щодо порядку призначення та перерахунку пенсій державних службовців.

Порядок і умови призначення та перерахунку пенсії державних службовців визначаються Законом України "Про державну службу" (3723-12) . Вказаним Законом (3723-12) розмір пенсії визначався у відсотках до заробітної плати і не фіксувався максимальний граничний розмір пенсії у грошовому еквіваленті.

Статтею 107 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"установлено, що розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених у 2006 році відповідно до законів України "Про державну службу" (3723-12) , "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) тощо не може перевищувати 12 мінімальних пенсій за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Вказані положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) не були визнані неконституційними

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) був прийнятий пізніше, а тому його норми мають пріоритет над нормами Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Вирішуючи цей спір щодо вимог про перерахунок пенсії з 01 квітня 2006 року, суди на зазначені вимоги закону уваги не звернули та не встановили, чи виникло у позивача право на перерахунок пенсії з 01 квітня 2006 року.

Касаційний суд відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій зазначені обставини не встановлені, тому справа в цій частині підлягає направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 10 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року скасувати у частині задоволення вимог про перерахунок пенсії державного службовця з 01 квітня 2006 року, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .