Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Смоковича М.І.,

Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_6 до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, треті особи Міністерство фінансів України, Міністерство праці та соціальної політики України, Державне казначейство України про визнання дій протиправними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду міста Львова від 19 грудня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2009 року,

У січні 2008 року ОСОБА_6 пред’явив у суді позов до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, треті особи: Міністерство фінансів України, Міністерство праці та соціальної політики України, Державне казначейство України про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2003 - 2007 роки, посилаючись, що йому, як особі, евакуйованій із зони відчуження у 1986 році належить до виплати щорічна допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 19 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто на його користь 3621 гривню.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано. Визнано протиправною бездіяльність Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради у виплаті недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік та зобов’язано здійснити перерахунок та виплату недоплаченої ОСОБА_6 у 2007 році щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у передбаченому частиною четвертою статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"розмірі трьох мінімальних заробітних плат на час виплати такої допомоги у 2007 році з урахуванням виплачених коштів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги Сихівський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень і ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є евакуйованим із зони відчуження у 1986 році.

Суд апеляційної інстанції вірно застосував до спірних правовідносин наслідки пропущення річного строку звернення до суду за захистом порушених прав, передбачені статтею 100 КАС України щодо перерахунку підвищення пенсії у 2003-2005 роках, оскільки на цьому наполягав відповідач, а ОСОБА_6 не надав доказів поважності причини його пропущення.

Щодо позовних вимог про стягнення щорічної допомоги за 2006 рік, то апеляційний суд обґрунтовано відмовив в їх задоволенні з тих підстав, що на цей рік дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" по виплаті компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати була зупинена. Відтак, Сихівський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради правильно нарахував та виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за цей період у розмірі, встановленому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

У 2007 році відповідач також виплачував щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, встановленому цією постановою.

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що евакуйованим із зони відчуження у 1986 році належить до виплати щорічна допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до частини 7 цієї статті, визначається на момент її виплати.

Відтак, задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що розмір виплаченої йому грошової допомоги не відповідає розміру, встановленому статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано скасував постанову суду першої інстанції в частині стягнення недоплачених сум, оскільки, суд не вправі перебирати на себе повноваження органу, на який покладено обов’язок по нарахуванню спірної допомоги.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, всебічно і повно встановивши всі фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні відносини сторін, та не порушив норм процесуального права, а тому прийняте ним рішення, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.