Весельської Т.Ф.,

Смоковича М.І.,

Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської ради про визнання дій протиправними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської ради на постанову Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 29 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року,

У липні 2008 року ОСОБА_6 пред’явив у суді позов до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської ради (далі - УПСЗН) про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2003 - 2006 роки, посилаючись, що йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІ групи, належить до виплати щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Постановою Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 29 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову УПСЗН у виплаті ОСОБА_6 недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки та стягнуто на його користь зазначену допомогу в розмірі 3862 гривні.

В обґрунтування касаційної скарги УПСЗН посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень і ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом ІІ групи.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам ІІ групи, виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до частини 7 цієї статті, визначається на момент її виплати.

Щодо позовних вимог про стягнення щорічної допомоги за 2006 рік, то суди обґрунтовано відмовили в їх задоволенні з тих підстав, що на цей рік дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" по виплаті компенсацій і допомоги у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати, була зупинена. Відтак, УПСЗН правильно нарахував та виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за цей період у розмірі, встановленому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

На момент виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення розмір мінімальної заробітної плати становив: у 2003 році –205 гривень, у 2004 році – 262 гривні, у 2005 році - 332 гривні.

Однак, УПСЗН виплатило позивачу таку допомогу в 2003-2005 роках в розмірі, встановленому постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) та від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) та від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) , всупереч вимогам статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, розмір такої допомоги встановлено в твердій грошовій сумі.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій УПСЗН та стягнення на користь позивача недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки, суд першої інстанції, з висновком якого обґрунтовано погодився апеляційний суд, виходив із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами та дійшов висновку, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими визначався розмір мінімальної заробітної плати.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій, всебічно і повно встановивши всі фактичні обставини справи, правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні відносини сторін, та не порушили норм процесуального права, а тому прийняті ними рішення, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають залишенню в силі.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської ради залишити без задоволення, а постанову Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 29 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.