колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Загороднього А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ялтинської міської Ради Автономної Республіки Крим, виконавчого комітету Ялтинської міської Ради Автономної Республіки Крим, третя особа –управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання недійсним розпорядження, зобов’язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2007 року,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, вона в 1987-1993 роках працювала в управлінні торгівлі виконавчого комітету Ялтинської міської Ради народних депутатів Кримської області. Зазначене управління було утворене відповідно до розпорядження виконавчого комітету Ялтинської міської Ради народних депутатів Кримської області від листопада 1982 року № 471 на повному господарському розрахунку з окремим рахунком в Держбанку на базі ліквідованих міськторгвідділу, курортпродторгу, курортпромторгу м. Ялти. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від "Про порядок обчислення стажу державної служби"від 3 травня 1994 року №283 (283-94-п) період роботи в управлінні торгівлі виконавчого комітету Ялтинської міської Ради народних депутатів Кримської області повинен бути зарахований позивачу в стаж державної служби. Проте розпорядженням міського голови м. Ялта від 17 грудня 2004 року № 454-л цей період роботи був виключений зі стажу її державної служби. 10 серпня 2006 року позивач звернулася до виконавчого комітету Ялтинської міської Ради Автономної Республіки Крим із заявою щодо зарахування періоду її роботи в 1987-1993 роках в управлінні торгівлі до стажу державної служби, проте листом від 30 серпня 2006 року їй у цьому було відмовлено. Просила визнати недійсним зазначене розпорядженням Ялтинського міського голови в частині встановлення їй стажу державної служби, визнати період роботи в управлінні торгівлі виконавчого комітету Ялтинської міської Ради народних депутатів Кримської області з 6 серпня 1987 року по 4 травня 1993 року роботою на державній службі та зобов’язати міського голову м. Ялта зарахувати зазначений період роботи в стаж державної служби.

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2007 року –без змін.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач просить скасувати постановлені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що в листопаді 1982 року розпорядженням голови виконавчого комітету Ялтинської міської Ради народних депутатів Кримської області № 471 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 9 жовтня 1980 року №559, листа Міністерства фінансів УРСР від 10 лютого 1982 року № 12-402/19, наказу Міністерства торгівлі УРСР від 2 вересня 1982 року № 256 та наказу управління торгівлі Кримоблвиконкому від 21 вересня 1982 року № 126 у м. Ялта були ліквідовані міськторгвідділ, курортпродторг, курортпромторг та створено управління торгівлі виконавчого комітету Ялтинської міської Ради народних депутатів Кримської області на повному господарському розрахунку з окремим рахунком в Держбанку. В період з 6 серпня 1987 року по 4 травня 1993 року ОСОБА_1 працювала в зазначеному управлінні. Розпорядженням міського голови м. Ялта від 13 грудня 2003 року № 509-л станом на 2 лютого 2004 року ОСОБА_1 була встановлена щомісячна надбавка за вислугу років у розмірі 25 % посадового окладу з урахуванням доплати за ранг, виходячи зі стажу державної служби 16 років 2 місяці. Розпорядженням міського голови м. Ялта "Про встановлення надбавки за вислугу років"від 17 грудня 2004 року № 454-л станом на 2 січня 2005 року стаж державної служби ОСОБА_1 був зменшений до 11 років 5 місяців та встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу з урахуванням доплати за ранг. 30 серпня 2006 року виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради Автономної Республіки Крим позивачу відмовлено в зарахуванні періоду її роботи в управлінні торгівлі виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів Кримської області до стажу державної служби в зв’язку з тим, що зазначене управління перебувало на повному господарському розрахунку.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про державну службу"встановлено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

На виконання постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року "Про введення в дію Закону України "Про державну службу" (3724-12) Кабінет Міністрів України постановою від 3 травня 1994 року № 283 (283-94-п) затвердив Порядок обчислення стажу державної служби.

Відповідно до пункту 2 Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

Додатком є Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, до якого віднесені, зокрема, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.

При цьому пунктом 4 зазначеної постанови встановлено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Жодної умови щодо обов’язковості одержання заробітної плати за рахунок державних коштів щодо керівних працівників і спеціалістів органів місцевого самоврядування цією постановою Кабінет Міністрів України не визначив.

Крім цього, положення Закону України "Про державну службу" (3723-12) в частині визначення поняття державної служби в Україні і, зокрема, щодо обов’язковості державними службовцями одержання заробітної плати за рахунок державних коштів відповідно до положень статті 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі та не поширюються на правовідносини, які мали місце до набрання чинності зазначеним Законом, тобто до 28 грудня 1993 року.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до стажу державної служби ОСОБА_1 підлягає зарахуванню її робота в управлінні торгівлі виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів Кримської області в період з 6 серпня 1987 року по 4 травня 1993 року.

Позивач пред’явила позовні вимоги про зарахування періоду її роботи з 6 серпня 1987 року по 4 травня 1993 року до стажу державної служби, тобто у даному випадку має місце трудовий спір щодо проходження публічної, державної служби.

Відповідно до положень статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду у трудових спорах застосовуються строки звернення до суду, встановлені статтею 233 Кодексу законів про працю України, тобто тримісячний строк з дня, коли особо дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права. При цьому мова йде про продовжуване порушення прав позивача. Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов’язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює, або вважає неможливим поновити пропущений строк.

Суди зазначених обставин не встановили, питання про застосування строків звернення до суду не дослідили та не вирішили.

Згідно з вимогами частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки зазначені порушення щодо встановлення початку перебігу строків звернення до суду, наявності чи відсутності обставин, які дають підстави для поновлення чи для відмови у поновленні строків звернення до суду не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.