колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Гаманка О.І., Загороднього А.Ф.,

секретар судового засідання Сіпаренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2007 року,

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є інвалідом війни ІІ групи, тому відповідно до положень статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком як інваліду війни ІІ групи. Проте всупереч вимогам зазначеного Закону грошова допомога, призначена йому у 2004 - 2006 роках, виплачувалася не в повному розмірі. Просив стягнути з відповідача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги інваліду війни в розмірі 6 769,52 грн. за вказаний період. Під час розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги ОСОБА_1 та просив стягнути на його користь недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги інваліду війни в розмірі 2 326,00 грн. за 2006 рік, а від решти позовних вимог відмовився.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 грудня 2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій за 2006 рік в розмірі 2 326,00 грн.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2007 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області було залишено без задоволення, а постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 грудня 2006 року - без змін.

Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, судами неповне з’ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 є ветераном війни.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що розмір виплат гарантовано Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (3551-12) , а тому звуження змісту та обсягу цих гарантій шляхом прийняття нових законів або внесенням змін до чинних законів є порушенням статті 22 Конституції України.

Проте з такими висновками судів обох інстанцій погодитись не можна.

Частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, у 2006 році позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня як інвалід війни ІІ групи у розмірі 330 грн. з врахуванням обмежень, встановлених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Зазначена норма Закону була чинною протягом 2006 року та Конституційним Судом України такою, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) , не визнавалась. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, застосуванню підлягали розміри виплат, встановлені Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , оскільки цей Закон був прийнятий пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Враховуючи викладене, відповідач діяв відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Постановляючи рішення у справі, суди першої та апеляційної інстанцій всупереч зазначеним положенням Кодексу самостійно визначили невідповідність положень статті 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" Конституції України (254к/96-ВР) , чого робити були не вправі.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення недоплаченої суми щорічної грошової допомоги інваліду війни за 2006 рік.

У відповідності з положеннями статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що фактичні обставини справи судами встановлені повно й правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалені в справі рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч. 4, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області задовольнити.

Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2007 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.