Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Панченка О.Н.,

Смоковича М.І.,

Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві про зобов’язання здійснити перерахунок доплати до пенсії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_6 пред’явила в суді позов до Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області (далі –УПФ) про зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії згідно статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що в порушення статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач виплачує їй, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, підвищення пенсії у розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою.

Просила суд зобов’язати УПФ провести перерахунок доплати згідно статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"з 1 липня 2007 року із розрахунку мінімальної заробітної плати 440 гривень.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року, позовні вимоги задоволено. Зобов’язано УПФ провести перерахунок доплати до пенсії позивачу згідно статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 гривень щомісячно з 9 липня 2007 року.

В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є непрацюючим пенсіонером, яка постійно проживає в місті Білій Церкві –населеному пункті, що належить до території радіоактивного забруднення, яку віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач одержувала передбачену Законом (796-12) доплату до пенсії в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , яка протягом тривалих років не змінювалася і не відповідає розмірам, встановленим іншими законами України.

Зазначений висновок судів відповідає вимогам закону (796-12) , з огляду на наступне.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 своєї постанови від 1 листопада 1996 року № 9 (v0009700-96) "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам при розгляді справи необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції (254к/96-ВР) , так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Частинами 1 та 2 статті 39 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, пенсія підвищується у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Отже, Законом (796-12) передбачалася доплата до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, у сумі, кратній мінімальній заробітній платі, що склалася на відповідний період, і не визначена можливість встановлення конкретних сум компенсацій і доплат. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , усупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (який встановив розмір щомісячних допомоги та доплати як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати) установлено конкретні розміри таких допомоги й доплати у твердій грошовій сумі.

Дію положень статті 39 цього Закону було зупинено на 2007 рік в частині виплат компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) . Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані неконституційними положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"в частині виплат компенсацій і допомог у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак, суди обґрунтовано поклали на УПФ обов’язок з перерахунку пенсії позивачу саме з 9 липня 2007 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій всебічно і повно встановили всі фактичні обставини справи та правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні відносини сторін, а тому ухвалені ними судові рішення, відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, підлягають залишенню в силі.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.