К-10046/10-С Про зобов’язання здійснити перерахунок доплати до пенсії - 22.06.2010 Прийняття

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2010 року,

У квітні 2008 року ОСОБА_6 пред’явив у суді позов до Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області (далі –УПФ) про зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії згідно статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в порушення статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач виплачує йому, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, підвищення пенсії у розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою.

Просив суд зобов’язати УПФ провести перерахунок доплати згідно статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"з 1 липня 2007 року із розрахунку мінімальної заробітної плати 440 гривень.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2008 року позовні вимоги задоволено. Зобов’язано УПФ провести перерахунок доплати до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, з 1 липня 2007 року по 1 січня 2008 року з розрахунку мінімального розміру заробітної плати, встановленого статтею 76 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2010 року постанову суду першої інстанції змінено. Зобов’язано УПФ провести перерахунок доплати до пенсії позивачу згідно статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати, яка встановлена статтею 76 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є непрацюючим пенсіонером, який постійно проживає в місті Білій Церкві –населеному пункті, що належить до території радіоактивного забруднення, яку віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що позивач одержував передбачену Законом (796-12) доплату до пенсії в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , яка протягом тривалих років не змінювалася і не відповідає розмірам, встановленим іншими законами України.

Зазначений висновок суду відповідає вимогам закону (796-12) , з огляду на наступне.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 своєї постанови від 1 листопада 1996 року № 9 (v0009700-96) "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам при розгляді справи необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції (254к/96-ВР) , так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Частинами 1 та 2 статті 39 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, пенсія підвищується у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Отже, Законом (796-12) передбачалася доплата до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, у сумі, кратній мінімальній заробітній платі, що склалася на відповідний період, і не визначена можливість встановлення конкретних сум компенсацій і доплат. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , усупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (який встановив розмір щомісячних допомоги та доплати як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати) установлено конкретні розміри таких допомоги й доплати у твердій грошовій сумі.

Дію положень статті 39 цього Закону було зупинено на 2007 рік в частині виплат компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) . Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані неконституційними положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"в частині виплат компенсацій і допомог у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак, апеляційний суд обґрунтовано поклав на УПФ обов’язок з перерахунку пенсії позивачу саме з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні відносини сторін, а тому ухвалене ним судове рішення, відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.