Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі Київської області про зобов’язання сплатити доплату за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі Київської області, в якому просила зобов’язати відповідача провести перерахунок доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що виплати, передбачені ст. ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснювались їй не в повному розмірі .

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2008 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року, позов задоволено: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі Київської області; зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату доплати до пенсії ОСОБА_2 згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановити та виплатити зазначену доплату в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з 09 липня 2007 року щомісячно.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, судові рішення - без змін з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі Київської області як непрацюючий пенсіонер.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 (106а-91-п) місто Біла Церква віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується на 1 мінімальну заробітну плату.

Дію вказаної норми статті 39 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V (489-16) .

Зупинення дії абзацу другого частини першої статті 39, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) , згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже з 09 липня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, встановленої ст. 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", враховуючи зміни, які були внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) від 15.03.2007 року "Про внесення змін до (749-16) Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (749-16) .

Судами встановлено, що на виконання ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"позивачу Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі Київської області щомісяця виплачувалися передбачена цією статтею виплата в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

Вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанції з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильні висновки судів.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС, колегія –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області залишити без задоволення, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.