ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" червня 2010 р. м. Київ К-19266/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Смоковича М.І.,
Мироненка О.В.,
Мороз Л.Л.,
Чумаченко Т.А.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Гірняцькому районі міста Макіївки Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок розміру пенсії,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Гірняцькому районі міста Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2008 року ОСОБА_6 пред’явив у суді позов до Управління Пенсійного фонду України в Гірняцькому районі міста Макіївки Донецької області (далі –УПФ) про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок раніше призначеної державної та додаткової пенсії, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позовні вимоги обґрунтував тим, що належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, й отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вважаючи, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, встановленим цим Законом (796-12) , звернувся до УПФ з заявою про приведення їх у відповідність до вимог закону. Однак, відповідач відмовив йому в цьому.
Просив суд визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати усунути вказані порушення, провівши перерахунки пенсій, з урахуванням уточнених позовних вимог, з 21 січня 2008 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФ щодо відмови перерахунку ОСОБА_6 пенсії, та зобов’язано здійснити перерахунок державної пенсії в розмірі шести мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком із 22 травня 2008 року, виходячи із встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Статтею 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ встановлено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 4 статті 54 цього Закону, що визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно з статтею 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"особам, віднесеним до категорії 1, зокрема, інвалідам ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії, відповідно до статті 53 зазначеного Закону, здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"від 9 липня 2009 року № 1058-ІV, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розрахунок пенсії позивачу проведено відповідачем, виходячи із розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , що складає 19 гривень 91 копійку.
Задовольняючи позовні вимоги, суди, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, дійшли обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано встановили дату початку перерахунку пенсій 22 травня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпунктів 12 і 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) вказані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали. Отже УПФ з 22 травня 2008 року повинно було нараховувати та сплачувати позивачу пенсію, відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Оскільки ж УПФ не привело розмір пенсії позивача у відповідність до норм чинного законодавства, то суди обґрунтовано поклали на нього обов’язок з її перерахунку та правильно визначили дату, з якої необхідно його здійснювати.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій всебічно і повно встановили всі фактичні обставини справи та правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні відносини сторін, а тому ухвалені ними судові рішення, відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, підлягають залишенню в силі.
Доводи касаційної скарги УПФ про те, що застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"суперечить вимогам частини третьої указаної статті, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього Закону, висновку судів не спростовують, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого, крім визначеного частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"мінімального розміру пенсії за віком, а тому є можливим застосування даної величини до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гірняцькому районі міста Макіївки Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.