Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2009 року

та постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2008 року

по справі № 22-а-29704/08

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області

про зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області, в якому просив зобов’язати відповідача провести перерахунок доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"з 01.07.2007 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що виплати, передбачені ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснювались йому не у повному розмірі.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2009 року, позов задоволено зобов’язано відповідача провести перерахунок доплати до пенсії позивачу згідно із ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440,00 грн. щомісячно, за період з 09.07.2007 року по 01.10.2007 року та з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі 460 грн. щомісячно.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області як непрацюючий пенсіонер.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 (106а-91-п) місто Біла Церква віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю. Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується на 1 мінімальну заробітну плату (ст. 39).

Дію вказаної норми зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 року №489-V (489-16) .

Зупинення дії абзацу другого ч.1 ст.39, передбачене п.30 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 року №489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) N6-рп/2007.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Судами встановлено, що на виконання ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"позивачу Управлінням Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області щомісяця виплачувалися передбачена цією статтею виплата у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

Вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанції з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

За таких підстав правильним є висновок судів попередніх інстанції щодо неправомірності дій відповідача по виплаті доплати до пенсії у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 (836-96-п) .

При цьому ст. 76 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Пенсійному фонду України для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає оскаржувані судові рішення такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2009 року та постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2008 року по справі № 22-а-29704/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.