Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну Управління пенсійного фонду України в м. Білій Церкві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009 року

та постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2008 року

по справі № 22-а-33302/08

за позовом ОСОБА_1

до Управління пенсійного фонду України в м. Білій Церкві

про зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області, в якому просив зобов’язати відповідача провести перерахунок доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.01.2007 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що виплати, передбачені ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснювались йому не у повному розмірі.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2008 року, залишеною без змін в частині, а в іншій частині викладено в іншій редакції постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009 року, позов задоволено, зобов’язано відповідача провести перерахунок доплати до пенсії позивачу згідно із ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440,00 грн. щомісячно, за період з 09.07.2007 року по 01.10.2007 року та з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі 460 грн. щомісячно.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області як непрацюючий пенсіонер.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 (106а-91-п) місто Біла Церква віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю. Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується на 1 мінімальну заробітну плату (ст. 39).

Дію вказаної норми зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 року №489-V (489-16) .

Зупинення дії абзацу другого ч.1 ст.39, передбачене п.30 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 року №489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Судами встановлено, що на виконання ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"позивачу Управлінням Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області щомісяця виплачувалися передбачена цією статтею виплата у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанції з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

За таких підстав правильним є висновок судів попередніх інстанції щодо неправомірності дій відповідача по виплаті доплати до пенсії у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 (836-96-п) .

При цьому ст. 76 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Пенсійному фонду України для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає оскаржувані судові рішення такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009 року та постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2008 року по справі №22-а-33302/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.