Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

У липні 2008 року ОСОБА_1. звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради про визнання відмови у виплаті разової допомоги неправомірною та стягнення недоотриманих грошових виплат відповідно до статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Артемівського районного суду м.Луганська від 07.10.2008 позов задоволено. Визнані неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради по виплаті ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 3 групи, а з 19.05.2006р. інваліду 2-ої групи, щорічної компенсації на оздоровлення в зменшеному розмірі за 2003, 2004 роки по 21,50 гривні, за 2005 рік –90 грн., за 2007-2008 роки в розмірі по 120 гривень. Стягнуто з відповідача на користь позивача недоотриману суму щорічної грошової компенсації на оздоровлення за періоди з 2003-2005 роки, 2007, 2008 роки в розмірі 7520 гривні.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2008 апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради задоволено частково. Постанову Артемівського районного суду м.Луганська від 07.10.2008 змінено. Виключено з резолютивної частини постанови у абзаці третьому після слів "на оздоровлення за"цифри "2003", а після слів "у сумі"замість "7520 грн."зазначено цифри "6700". В іншій частині постанову суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м.Луганську ради звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування постанови Артемівського районного суду м.Луганська від 07.10.2008 та постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2008 та просить винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Так, скаржник зазначає, що пунктом 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"та п.п. 11 п. 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007-2008 роки дію окремих норм статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1

Суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи дійшли правильного висновку, що, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися положеннями ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991.

Однак при цьому не звернули увагу на те, що дію положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Судами встановлено, що відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу разової грошової допомоги на оздоровлення в 15.10.2007 в розмірі 120 грн. 00 коп. та 08.05.2008 в розмірі 120 грн. 00 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) .

Зупинення дії положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України N10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008 зупинення дії положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачене п.п. 11 п. 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним).

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів у 2007 році, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) були недіючими, а у 2008 році положення Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) діяли та не були визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2008 рік відповідно до Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Крім того, відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду з позовом у липні 2008 року.

Враховуючи положення ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України (2747-15) ), позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Суди дійшли помилкового висновку щодо задоволення позову в частині позовних вимог за 2003-2005 роки, оскільки про отримані виплати та про своє порушене право позивач дізнався в день отримання допомоги в розмірі меншому, ніж встановлено законом.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради задовольнити частково.

Постанову Артемівського районного суду м.Луганська від 07.10.2008 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2008 скасувати в частині визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради по виплаті ОСОБА_1 щорічної компенсації на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2003-2005 та 2008 роки.

В частині визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради по виплаті ОСОБА_1 щорічної компенсації на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007 рік залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.