колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Гуріна М.І, Кобилянського М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Служби безпеки України у Вінницькій області про перерахунок пенсії за касаційною скаргою управління Служби безпеки України у Вінницькій області на рішення Ленінського суду м. Вінниці від 3 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 3 лютого 2005 року,

У липні 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що наказом голови Служби безпеки України від 25 грудня 2000 року № 1832-ос був звільнений в запас за станом здоров’я з 30 грудня 2000 року. Вислуга років на день звільнення становила 20 років 3 місяці 4 дні. При звільненні йому було призначено пенсію в розмірі 50% від суми грошового забезпечення (363,64 грн.). Вважає, що розрахунок пенсії є неправильний та проведений з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (393-92-п) , Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) , Указу Президента України від 31 липня 2000 року № 939 (939/2000) , постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 452 (452-98-п) , оскільки в грошове забезпечення були враховані додаткові види грошового забезпечення не в тих сумах, які він отримував на день звільнення зі служби, а виходячи з середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 календарні місяці підряд перед звільненням зі служби. До зазначених додаткових видів грошового забезпечення відповідачем були віднесені: 1) щомісячна надбавка військовослужбовцям Служби безпеки України, установлена у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років); 2) щомісячна надбавка військовослужбовцям Служби безпеки України, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством України і яких залишено на службі, встановлена у розмірі 50 відсотків окладів грошового забезпечення. Виплата цих надбавок здійснювалась з 1 липня 2000 року на підставі Указу Президента України "Про грошове забезпечення військовослужбовців та умови оплати праці працівників Служби безпеки України"від 4 жовтня 1996 року № 925 (925/96) в редакції Указу Президента України від 31 липня 2000 року № 939 (939/2000) . Проте, на думку позивача, зазначені щомісячні надбавки не є додатковими видами грошового забезпечення, тому вони не можуть бути поділені на 24, а повинні бути враховані в повному обсязі як основні види грошового забезпечення. Просив стягнути з управління Служби безпеки України у Вінницькій області невиплачену частину пенсії в сумі 10 704,85 грн. та зобов’язати управління Служби безпеки України у Вінницькій області провести перерахунок пенсії, встановивши її в розмірі 612,59 грн.

Рішенням Ленінського суду м. Вінниці від 3 листопада 2004 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з управління Служби безпеки України у Вінницькій області за рахунок коштів пенсійного забезпечення на користь ОСОБА_2 невиплачену частину пенсії в сумі 10 704,85 грн. Зобов’язано управління Служби безпеки України у Вінницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 та встановити її в розмірі 612,59 грн. з 20 липня 2004 року.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 3 лютого 2005 року апеляційну скаргу управління Служби безпеки України у Вінницькій області відхилено, а рішення Ленінського суду м. Вінниці від 3 листопада 2004 року залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на думку управління Служби безпеки України у Вінницькій області, судами неповне з’ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 в 2000 році був звільнений в запас зі служби в Службі безпеки України за станом здоров’я з призначенням йому пенсії військовослужбовця. Пенсія позивачу була призначена в розмірі 50% від суми усіх видів грошового забезпечення, які він отримував під час служби.

Відповідно до положень статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ"від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при обчисленні пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей"від 17 липня 1992 року №393 (393-92-п) передбачено, що пенсії особам зазначеної категорії військовослужбовців обчислюються із суми грошового забезпечення, що виплачується їм на день звільнення з військової служби.

При цьому абзацом 5 пункту 7 зазначеної постанови Уряду (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 8 січня 2000 року № 12 (12-2000-п) ) встановлено, що розмір додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби) визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією) за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією незалежно від наявних перерв у службі. Середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 календарні місяці і за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 календарні місяці служби підряд (перед зверненням за пенсією) чи за 60 календарних місяців служби підряд (протягом всієї служби) відповідно на 24 і 60.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про Службу безпеки України"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються Президентом України.

Доводи позивача, що щомісячні надбавки військовослужбовцям, встановлені Указом Президента України "Про грошове забезпечення військовослужбовців та умови оплати праці працівників Служби безпеки України"від 4 жовтня 1996 року № 925 (925/96) в редакції Указу Президента України від 31 липня 2000 року № 939 (939/2000) у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) та у розмірі 50 відсотків окладів грошового забезпечення, не входять до переліку додаткових видів грошового забезпечення, передбачених абзацом 5 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (393-92-п) , не можуть бути прийняті судом, оскільки ці надбавки відносяться до категорії надбавок, які встановлюються за умови служби, а отже, входять до переліку надбавок, визначених цією постановою. Крім цього, відповідно до положень пункту 7 зазначеної постанови до не додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців віднесено оклад за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, оклад за військове або спеціальне звання, та процентна надбавка за вислугу років. Зазначений перелік є вичерпним.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2

У відповідності з положеннями статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що фактичні обставини справи судами встановлені повно й правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалені в справі рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу управління Служби безпеки України у Вінницькій області задовольнити.

Рішення Ленінського суду м. Вінниці від 3 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 3 лютого 2005 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до управління Служби безпеки України у Вінницькій області про перерахунок пенсії відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.