16/39 Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 02.06.2010 Прийняття

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2007, позовні вимоги ФГ "Альянс"задоволено. Визнано повністю нечинним податкове повідомлення-рішення Бахмацької МДПІ №0000642310/0 від 22.12.2006 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 43426 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21713 грн., стягнуто з держбюджету на користь позивача 3,4 грн. державного мита.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального права, а саме порушення пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.5.12.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 (z0250-97) (в редакції наказу від 15.06.2005 №213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за №702/10982, ст. 11-1 Закону України "Про держану податкову службу в Україні".

Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, представників у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся за адресою, що міститься в матеріалах справи.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка з питання достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за квітень 2006 року, за результатами якої складено довідку №55-23-32889105/1067 від 30.06.2006 та підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 49849 грн.

Пунктом 3 наказу №335 від 23.10.2006 ДПА у Чернігівській області "Про результати надання практичної допомоги Бахмацької МДПІ та ДПІ у Бобровицькому районі"зобов’язано начальника Бахмацької МДПІ організувати проведення службового розслідування відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 (950-2000-п) стосовно посадових осіб, які проводили позапланові виїзні перевірки ТОВ "Агрофірма "Шевченко"та ФГ "Аграрнік".

08.12.2006 на підставі наказу ДПА у Чернігівській області №407 від 06.12.2006, власного розпорядження №56 від 23.10.2006 Бахмацькою МДПІ видано наказ про проведення з 08 по 14.12.2006 позапланової виїзної перевірки ФГ "Альянс"з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2006 року, за результатами якої складено акт №448-23-32889105/1968 від 18.12.2006.

На підставі акта перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000642310/0 від 22.12.2006, яким ФГ "Альянс"зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 43426 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21713 грн.

За висновками акта перевірки, не підлягає відшкодуванню за квітень 2006 року ПДВ в сумі 1425 грн., яка хоч і включена до податкового кредиту у попередньому звітному періоді, однак фактично сплачена у січні-лютому 2006 року та сума ПДВ у розмірі 42009 грн., яка фактично є сумою податкового кредиту січня, але була сплачена в березні.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що сума ПДВ яка була заявлена до відшкодування у квітні 2006 року в розмірі 42009 грн., була включена до податкового кредиту у січні 2006 року та перенесена як від’ємне значення ПДВ до декларації за березень 2006 року. Оскільки розрахунок з контрагентом за придбаний товар проведено позивачем у березні 2006 року, у тому числі сплачено і податок на додану вартість в ціні товару, то за правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на бюджетне відшкодування виникає у платника податку у наступному звітному період, тобто у квітні 2006 року.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного

значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів

(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування

включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

На підтвердження такого розуміння правильності застосування вказаного підпункту слугує нова редакція цього підпункту, викладена в Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 03.06.2008 № 309-VI (309-17) .

З огляду на викладене, судова колегія вважає правильними рішення судів попередніх інстанцій, що висновки відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року на 43426 грн. не знайшли свого підтвердження.

Форма Розрахунку суми бюджетного відшкодування не може змінювати порядку бюджетного відшкодування, визначеного абзацом "а" пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про помилковість висновків судів щодо відсутності у відповідача повноважень на проведення позапланової перевірки за рішенням керівника податкового органу без отримання відповідного судового рішення про дозвіл на перевірку, та застосування у зв’язку з цим положень ч.3 ст. 70 КАС України.

Згідно статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для виконання покладених на них завдань, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби позапланових виїзних перевірок визначені частиною 6 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", зокрема, відповідно до пункту 8 частини 6 цієї статті, її проведення можливе у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Згідно з частиною 7, якою ця стаття була доповнена Законом України від 25.03.2005 №2505-IV (2505-15) , позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , а в інших випадках - за рішенням суду.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом ( частина 8 цієї статті в редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-ІУ (2505-15) ).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що податковий орган повинен і має право звернутися з адміністративним позовом про надання дозволу для проведення позапланової перевірки лише з підстав, які не передбачені статтею 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Натомість з підстав, що передбачені цим Законом, позапланова перевірка проводиться на підставі наказу начальника органу державної податкової служби, як це встановлено пунктом 2 частини 1 ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Положення абзацу другого частини 7 ст.11-1 зазначеного Закону про здійснення позапланової виїзної перевірки лише на підставі рішення суду не є підставою для іншого тлумачення частин 6, 7 та 8 цієї статті з огляду на те, що цей абзац діє в редакції Закону України від 12.01.2005 №2322-ІУ (2322-15) , тоді як випадки проведення позапланової перевірки визначені Законом України від 25.03.2005 №2505-ІУ (2505-15) . Застереження законодавця щодо здійснення позапланової перевірки за рішенням суду в інших, не передбачених цим Законом, випадках підкреслює виключність таких випадків.

Однак, враховуючи, що помилковість висновків судів попередніх інстанцій в цій частині не призвела до прийняття неправильного судового рішення, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2007 - без змін.