Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Кунда Д.І.,

розглянувши касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2009 року

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2008 року

по справі № 2а-578/08

за позовом Липковатівського аграрного коледжу

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У жовтні 2007 року Липковатівський аграрний коледж звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000602310/0, №0005261702/0, №0000622310/0, №0000632310/0, №0000642310/0 від 21.09.2007 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2008 року у даній справі позов задоволено; скасовані спірні податкові повідомлення-рішення з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п.1 ст. 2 Закону України від 17.12.1998 року №320-ХІV "Про фіксований сільськогосподарський податок"та п.4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 03.08.2007 року по 04.09.2007 року Нововодолазькою МДПІ у Харківській області було проведено виїзну планову документальну перевірку Липковатівського аграрного коледжу з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2007 року.

Даною перевіркою встановлені порушення позивачем: п.4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість"; п.4.1 ст.4, ст.5, ст.8 п.16.4 ст. 16 Закону №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"; п. 2.1, 7.2 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" та Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" (303-99-п) ; п.1.7 ст.1, п.4.1 ст.4 Інструкції Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту; п.4 ст.12 розділу 5 Закону України від 03.07.1992 (2535-12) №2335-ХІІ "Про плату за землю"; п.2,1ст.2, пп.3,1 ст.3 Інструкції "Про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету" (z0474-99) ; ст. 3, ст. 5, ст. 6 Закону України від 11.12.1991 року № 1963-ХII "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів"; пп.4.14 п.4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"52606,81 грн.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000602310/0 від 21.09.2007 року, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 79106 грн.;

- № 0005261702/0 від 21.09.2007 року, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок з власників транспортних засобів в сумі 79420,21 грн.;

- № 0000622310/0 від 21.09.2007 року, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем плата за землю в сумі 121309 грн.;

- № 0000632310/0 від 21.09.2007 року, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем збір за використання прісних водних ресурсів в сумі 34018 грн.;

- № 0000642310/0 від 21.09.2007 року, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем збір за геологорозвідувальні роботи в сумі 9699 грн.

Тобто, відповідачем було зроблено висновок про наявність порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.04.2005 року по 31.03.2007 року на підставі того, що Липковатівський аграрний коледж не є та не може бути платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до абз. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.

Згідно із ч. 1 ст. 2 даного Закону особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Як вбачається із матеріалів справи в перевіряємому періоді позивач подавав до податкового органу розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку за 2005-2007 роки.

Крім того, довідкою №58 від 06.06.2006 року відділу статистики Державного комітету статистики України у Нововодолазькому районі підтверджено, що Липковатівський аграрний коледж здійснює свою діяльність, зокрема, за кодами КВЕД 01.11.0 "Вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва", 01.21.0 "Розведення великої рогатої худоби", 01.23.0 "Розведення свиней".

Згідно із п.1.3 статуту Липковатівського аграрного коледжу, одним з основних напрямів діяльності коледжу є виробничо-господарська діяльність.

Також слід зазначити, що за результатами проведеної судової економічної експертизи №2341 від 12.06.2008 року вбачається, що в 2004 році питома вага доходу (виручки) Липковатівського аграрного коледжу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу становить 91,4 %, в 2005 році - 90,8 %, в 2006 році - 249,4 %.

Тобто, позивач мав всі законні підстави для сплати фіксованого сільськогосподарського податку, у зв'язку із чим, не повинен був сплачувати податок на прибуток підприємств, плату (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, комунальний податок, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, плату за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності, збір за спеціальне водокористування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог та визнання нечинними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2009 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2008 року по справі №2а-578/08 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.