К-6741/09-С Про визнання нечинним та протиправним повідомлення-рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ - 01.06.2010 Прийняття

У жовтні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничозбагачувальна фабрика "Лутугінська"звернулось Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання нечинним та протиправним повідомлення-рішення №0000292360/0 від 08.10.2007 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 року у даній справі позов задоволено; визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано п.1.8 ст. 1, пп.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість", п.19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року №2542-ІІІ.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результати позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничозбагачувальна фабрика "Лутугінська"з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у декларації за червень-липень 2007 року виявлено порушення позивачем вимог пп.7.7.2. п.7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, зокрема встановлено завищення сум бюджетного відшкодування в розмірі 437061 грн. внаслідок того, що підприємством включено до рядка 3 розрахунків сум бюджетного відшкодування, суми ПДВ, які сплачувалися постачальникам за товари (роботи, послуги), поставка яких відбувалася і податковий кредит по яким виник до 01.06.2007 року.

З результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення №0000292360/0 від 08.10.2007 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2007 року в сумі 437061 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем була подана податкова декларація з ПДВ за липень 2007 року з додатком 3 до неї, - "Розрахунок суми бюджетного відшкодування". Відповідно до поданої декларації та розрахунку, позивачу підлягала бюджетному відшкодуванню, шляхом перерахування на його банківський рахунок ПДВ.

Суми податку на додану вартість, віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ по декларації за липень 2007 року були сплачені позивачем постачальникам товарів (робіт, послуг) в червні 2007 року на підставі отриманих податкових накладних, що підтверджується платіжними документами.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків зазначений у п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" за приписами пп. 7.7.1 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 наведеного закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено факт різного тлумачення сторонами у справі відомостей у рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (z0250-97) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції 09.07.1997 року за № 250/2054 (z0250-97) та приписам абз. "а"пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів зазначає, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, а залишок від'ємного значення податку на додану вартість після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині від'ємного значення податку на додану вартість.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність зменшеного ним бюджетного відшкодування в межах спірних податкових періодів, оскільки розмір бюджетного відшкодування даних звітних періодів являє собою частину від'ємного значення, яка склалася за попередні податкові періоди, і залежить від фактичної сплати податку на додану вартість у попередніх податкових періодах. Зазначений факт сплати податкового кредиту підтверджується актом перевірки та платіжними документами, долученими до матеріалів справи.

Крім того, Вищий адміністративний суд України додатково зазначає, що Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI (107-17) внесено зміни в підпункт "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону №168/97, що усуває можливість неоднозначного тлумачення зміненого підпункту в подальшому.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2008 року по справі №2а-1131/07 (22-а-16854/08) залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.