колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Миколаївській області про визнання незаконним рішення про накладення фінансових санкцій за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2007 року,

В червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що постановою начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Миколаївській області від 14 червня 2006 року № 065926 до нього застосовано фінансові санкції на суму 1700 грн. на підставі порушень законодавства про автомобільний транспорт, а саме: відсутня ліцензія на право здійснення перевезення пасажирів та їх багажу на таксі. На момент перевірки він, маючи доручення на право керування автомобілем Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2, використовував зазначений транспортний засіб як фізична особа у власних цілях без отримання оплати за надання послуг з перевезення пасажирів. Просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Миколаївській області про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій від 14 червня 2006 року № 065926.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2007 року апеляційну скаргу територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Миколаївській області було задоволено, постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2006 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, позивач просить скасувати постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи по суті встановлено, що 11 червня 2006 року в с. Коблево Березанського району Миколаївської області проводилась спільна перевірка спеціальної робочої групи по дотриманню транспортного законодавства та забезпечення безпеки пасажирських перевезень. Після зупинення цього ж дня посадовими особами спеціальної робочої групи автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був обладнаний ліхтарем жовтого кольору для легкового таксі, було виявлено, що водій цього транспортного засобу надає послуги з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі без відповідної ліцензії, отримання якої відповідно до статей 9, 39 Закону України "Про автомобільний транспорт"та пункту 33 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності' є обов’язковим.

Відповідно до положень статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Зокрема, документами для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі, є:

для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, дорожній лист, інші документи, передбачені законодавством України.

Автомобільний перевізник, згідно зі статтею 1 зазначеного Закону, якою визначено основні терміни, - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Стаття 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"передбачає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, до автомобільних перевізників застосовуються санкція за надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як установлено судом апеляційної інстанції, протокол, який було складено відносно позивача відповідає вимогам пункту 24 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №143 (143-2003-п) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, щодо суті правопорушення з посиланням на нормативний акт, який передбачає відповідальність за його скоєння.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, правильно виходив з того, що відповідачем правомірно застосована фінансова санкція відносно позивача, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2007 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.