Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі –СДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2007

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2008

у справі № 2а-2806/07 (22-а-1347/08)

за позовом СДПІ

до приватної фірми "Орнатус"(далі –ПФ "Орнатус")

про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки та зобов’язання надати документи.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача – Юрасової Н.С.,

відповідача – не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про надання СДПІ дозволу на проведення позапланової виїзної документальної перевірки платника з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2007 року та про зобов’язання ПФ "Орнатус"надати необхідні для проведення цієї перевірки документи.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2008, у позові відмовлено з тих мотивів, що:

підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено проведення саме камеральної перевірки, яка здійснюється виключно на підставі даних декларації без надання платником будь-яких інших документів; крім того, встановлений цією статтею строк проведення такої перевірки минув;

податковим органом не наведено будь-яких обставин, з якими частина шоста статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу"пов’язує можливість проведення позапланової виїзної перевірки платника.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судових інстанцій нормам матеріального права. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що:

підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено обов’язок проведення контролюючим органом документальної невиїзної перевірки, при цьому посилання на камеральну перевірку здійснено в розрізі наведення винятку;

пропуск строку проведення такої перевірки, установленого цією статтею Закону, було спричинено навмисними діями платника та тривалим розглядом даної справи у суді, а тому не може бути підставою для відмови у позові;

з огляду на приписи статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу"позапланова виїзна перевірка здійснюється за рішенням суду саме з інших підстав, ніж зазначені у частині шостій цієї статті, позаяк у випадку наявності таких обставин відповідна перевірка проводиться за наказом керівника податкового органу.

У запереченнях на касаційну скаргу ПФ "Орнатус"зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу –без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС) справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтею 17 КАС. Зокрема, згідно з пунктом 4 частини першої цієї статті компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

В силу приписів статті 104 КАС суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Вказані положення КАС (2747-15) кореспондуються із пунктом 5 частини четвертої статті 50 цього ж Кодексу, за змістом якого відповідачами в адміністративній справі можуть бути: громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначено Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) .

Проте ані вказаним Законом (509-12) , ані іншими законами України не встановлено право органів державної податкової служби на пред'явлення адміністративних позовів до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень про зобов'язання вчинити певні дії, зокрема надати документи.

Відтак провадження у справі в частині позовних вимог про зобов’язання ПФ "Орнатус"надати позивачеві документи для проведення спірної перевірки підлягає закриттю в порядку пункту 1 частини першої статті 157 КАС.

Попередні судові інстанцій також дійшли помилкового висновку щодо необхідності наявності обставин, передбачених частиною шостою статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу", як обов’язкової підстави для призначення позапланової виїзної перевірки за рішенням суду.

Так, згідно зі статтею 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні":

позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин… (частина шоста);

позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , а в інших випадках - за рішенням суду (частина сьома);

позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду (частина восьма);

позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом (частина восьма).

Таким чином, за наявності обставин, зазначених у частині шостій названого Закону (481/95-ВР) , позапланова виїзна перевірка здійснюється за наказом керівника податкового органу, а в інших випадках –за рішенням суду. Тобто рішення суду може бути підставою для проведення такої перевірки лише з інших причин, ніж наведені у вказаній статті Закону.

В даному разі позовні вимоги СДПІ мотивовані ненаданням відповідачем на запит податкового органу, здійсненого в межах проведення невиїзної документальної перевірки платника щодо достовірності нарахування податкових зобов’язань з ПДВ та декларування від’ємного значення з цього податку у декларації за липень 2007 року в порядку підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", необхідних документів та пояснень.

Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Отже, в контексті наведеної норми Закону (168/97-ВР) поняття камеральної перевірки вжито як тлумачення документальної невиїзної перевірки, що проводиться за наслідками подання платником податкової декларації з ПДВ. Тобто за змістом цього припису податковий орган проводить саме камеральну перевірку.

Відповідно ж до абзацу другого підпункту "в"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Фактично, як вбачається з установлених судами обставин справи, податковим органом було проведено камеральну перевірку ПФ "Орнатус"на підставі даних декларації з ПДВ за липень 2007 року.

Відтак після проведення податковим органом цієї перевірки у разі наявності достатніх підстав вважати про наявність порушень податкового законодавства з боку платника під час декларування податкових зобов’язань та від’ємного значення з ПДВ за цей період податковий орган мав право провести позапланову виїзну перевірку (документальну), як це прямо передбачено підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому для проведення такої перевірки рішення суду не вимагається.

Наведений припис також кореспондується з пунктом 3 частини шостої статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу", якою передбачено проведення позапланової виїзної перевірку у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, позовні вимоги щодо надання дозволу на проведення позапланової перевірки ПФ "Орнатус"з підстав, викладених у даному позові, не можуть бути предметом судового розгляду, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного ухвалені в адміністративній справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у ній.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 157, 160, 167, 220, 221, 223, 228, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2008 у справі № 2а-2806/07 (22-а-1347/08) скасувати.

3. Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя М.І. Костенко