Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі –Кам’янець-Подільська ОДПІ)

на постанову господарського суду Хмельницької області від 22.06.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2007

у справі № 9/363-НА (22а-3380/07)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-комерційної фірми "Житлобудінвест"(далі –ТОВ "Житлобудінвест")

до державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області (далі –ДПІ)

та Кам’янець-Подільської ОДПІ

про зобов’язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов з урахуванням подальших уточнень до нього подано про зобов’язання Кам’янець-Подільської ОДПІ зняти з особового рахунку позивача суму штрафу з податку на додану вартість у розмірі 5000 грн. та 327,75 грн. пені, нарахованої на цю суму штрафу.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 22.06.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2007, позов задоволено в частині названих позовних вимог; у задоволенні позовних вимог до ДПІ відмовлено. Ухвалені у справі судові акти мотивовано безпідставністю обліку в особовому рахунку ТОВ "Житлобудінвест"оспорюваних сум штрафних санкцій з огляду на подання позивачем уточнюючого розрахунку в порядку пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Кам’янець-Подільська ОДПІ просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити у задоволенні позову ТОВ "Житлобудінвест". В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що 16.06.2005 директором товариства ОСОБА_1. було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно з яким позивачеві було донараховано податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 100 000 грн. та нараховано штраф у сумі 5000 грн. З моменту подання цього уточненого розрахунку вказана сума податкового зобов’язання вважається узгодженою, а тому підстав для списання самостійно нарахованих платником штрафних санкцій немає. За посиланням скаржника, відсутність у Єдиному державному реєстрі відомостей щодо усунення ОСОБА_1 з посади директора товариства на момент подання вказаного уточнюючого розрахунку свідчить про наявність у нього повноважень на вчинення дій від імені позивача у цей період.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- позивачем було подано декларацію з ПДВ за червень 2005 року з нульовими показниками;

- в подальшому 21.09.2005 директором ТОВ "Житлобудінвест"ОСОБА_1. було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за яким було збільшено податкові зобов’язання товариства з ПДВ за червень 2005 року на 100 000 грн. та нараховано штраф в порядку підпункту "а"пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами"у сумі 5000 грн.;

- згідно з уточнюючими розрахунками податкових зобов’язань з ПДВ, поданими ТОВ "Житлобудінвест"30.08.2006 та 13.06.2007, було знову скореговано податкові зобов’язання позивача за той самий звітний період (тобто за червень 2005 року) шляхом зменшення суми податкового зобов’язання з ПДВ на 100000 грн. за основним платежем та на 5000 грн. самостійно нарахованого платником штрафу відповідно;

- на підставі цього податковим органом було зменшено суму податкового зобов’язання ТОВ "Житлобудінвест"з ПДВ на 100000 грн., однак у картці особового рахунку платника відображається недоїмка у сумі 4999,33 грн. (тобто самостійно визначений позивачем штраф згідно з уточнюючим розрахунком від 21.09.2005) та нарахована на цю суму пеня у розмірі 327,92 грн.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності обліку в особовому рахунку ТОВ "Житлобудінвест"названих штрафних санкцій з огляду на подання позивачем названих уточнюючих розрахунків.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно з пунктом 4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 (z0250-97) , якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Пунктом 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами"передбачено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що протягом строку давності, установленого статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник має право уточнювати показники у поданій ним декларації шляхом зменшення або збільшення визначених ним сум податкових зобов’язань. При цьому нарахування штрафу в порядку пункту 17.2 статті 17 названого Закону здійснюється платником саме у разі виявлення ним заниження податкового зобов’язання за минулий період.

Як вбачається з установлених судовими інстанціями обставин справи, фактично у поданому 21.09.2005 директором ТОВ "Житлобудінвест"ОСОБА_1. уточнюючому розрахунку позивач дійшов хибного висновку про необхідність донарахування товариству податкових зобов’язань з ПДВ за червень 2005 року. Таким чином, позивач помилково застосував до себе і заходи відповідальності у вигляді штрафу у сумі 5000 грн. на підставі хибного висновку про заниження податкового зобов’язання за вказаний період.

Оскільки заходи відповідальності (зокрема, у вигляді штрафу) при відсутності правопорушення не можуть бути застосовані до платника навіть за рішенням такого платника (адже визначальним фактором є саме факт правопорушення), то підстави для сплати та обліку в особистому рахунку позивача штрафу у сумі 5000 грн. відсутні.

Доводи податкового органу про те, що ним було правомірно взято до уваги уточнюючий розрахунок, поданий 21.09.2005 директором ТОВ "Житлобудінвест"ОСОБА_1., є вірними, оскільки з огляду на відсутність в Єдиному державному реєстрі даних щодо усунення ОСОБА_1. з посади директора товариства у ДПІ не було підстав вважати цей розрахунок таким, що поданий неповноважною особою. Однак такі доводи не спростовують висновків попередніх інстанцій по суті спору.

Водночас, слід зазначити, що незрозумілим є висновок судових інстанцій про відмову у позові ТОВ "Житлобудінвест"до ДПІ, позаяк остаточні позовні вимоги викладені у заяві позивача від 15.06.2007 (а.с. 51) та полягають саме у зобов’язанні Кам’янець-Подільської ОДПІ виключити з особового рахунку товариства оспорювані суми штрафу та пені. Проте наведена помилка також не призвела до прийняття неправильного по суті спору рішення, а тому передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області відхилити.

2. Постанову господарського суду Хмельницької області від 22.06.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2007 у справі № 9/363-НА (22а-3380/07) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.