Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська про визнання дій неправомірними та зобов’язання перерахувати пенсію,

ОСОБА_1 . звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Позивач зазначив, що він як інвалід ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну пенсію, передбачену ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посилаючись на те, що розмір призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідає розміру, встановленому цим Законом, та на відмову відповідача привести його у відповідність з останнім, просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов’язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2008 року позов задоволено: визнано незаконними дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська щодо нарахування та виплати пенсії позивачу; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська здійснити перерахунок та виплату державної пенсії ОСОБА_1. з 01.10.2007 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року постанову суду першої інстанції змінено: в резолютивній частині після слів "з 01 жовтня 2007 року"доповнено висловом "по 31 грудня 2007 року"; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно зазначили, що обчислення пенсій, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Посилання відповідача на положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

При цьому суд апеляційної інстанції вірно змінив рішення суду першої інстанції щодо визначення періоду нарахувань та виплат.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року та змінену нею постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .