Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Володимирецької об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р .

у справі №3/227

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"в особі відособленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

до Володимирецької об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"в особі відособленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"(далі по тексту –позивач, ДП "НАЕК "Енергоатом"в особі відособленого підрозділу "Рівненська АЕС") звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Володимирецької об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області (далі по тексту –відповідач, Володимирецька ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.03.2005 року у справі №3/227 (суддя Шарапа В.М.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2005 року (головуючий суддя Дубник О.П., судді Кузя В.Л., Кордюк Г.Т.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000441530/0 від 17.06.2003 р.

Володимирецька ОДПІ, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.03.2005 року та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2005 року у справі №3/227, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Володимирецької ОДПІ підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Володимирецькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000441530/0 від 17.06.2003 р., яким позивачу за затримку на 198 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов’язань нараховано штраф у розмірі 50% в сумі 2 443 580 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту "Про результати перевірки сплати податку на прибуток до державного бюджету за травень 2001 року ДП "НАЕК "Енергоатом"в особі відособленого підрозділу "Рівненська АЕС"від 12.06.2003 р. №23/15-135/05425046 (далі по тексту –Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платни ків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" перевищено граничні строки сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток, у зв’язку з чим, податковим органом, на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону застосовані до нього штрафні санкції на вказані суми.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що відповідач застосував штрафні (фінансові) санкції до позивача у період перебування його в процедурі банкрутства та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, чим порушив вимоги ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з’ясування обставин справи.

Так, матеріалами справи встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва 12.03.2002 р. у справі №23/179 порушено провадження у справі про банкрутство ДП "НАЕК "Енергоатом"та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі - зупинено виконання боржником грошових зобов'язань, зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію. Також зупинено заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 цього Закону, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), стосуються вимог, зобов’язань, які охоплюються поняттям мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати з урахуванням визначення мораторію, наведеного у статті 1 Закону.

Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв’язку із чим у нього виникають права та обов’язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

З огляду на наведене можна дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов’язань поточних кредиторів, то за цими зобов’язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Невиконання таких зобов’язань є правопорушенням. Отже, на нарахування, здійснене податковим органом оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) обмеження не поширюються, оскільки введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні зобов’язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов’язання, які виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання до моменту введення мораторію.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеній у постановах від 04.03.2008 року у справі №08/33 та від 11.12.2007 року у справі №07/159.

За вказаних обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки попередніх судових інстанцій не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є помилковими.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлено обставини у справі, але судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Володимирецької ОДПІ підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2005 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2005 року у справі №3/227 підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Володимирецької об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2005 року у справі №3/227 задовольнити.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2005 року у справі №3/227 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"в особі відособленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"в задоволенні позовних вимог.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.