Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А. І., Голубєвої Г. К., Рибчинко А.О., Федорова М. О.,

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

представники сторін по справі в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Калуської об’єднаної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2004 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 по справі № А-10/191-11/199

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі –позивач, Підприємець) заявлено позовні вимоги (із зміною) до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –відповідач, ОДПІ, орган податкової служби) про визнання недійсними податкового повідомлення –рішення від 26.05.2004 № 0001232302/0, яким позивачу визначено штрафні санкції за порушення законодавства про патентування та РРО в розмірі 0,75 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій від 09.08.2004 2006-23/3-2517303061-10089/2 за торгівлю алкоголем та тютюном без ліцензії в розмірі 4 400,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався, зокрема, на те, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, перевірка проведена з порушенням Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , оскільки позивач про факт проведення перевірки не був повідомлений, з актом перевірки ознайомлений також не був, а акт перевірки з боку Підприємця підписано особою, яка позивачу невідома. Крім того, зазначені порушення в акті не відповідають дійсності, оскільки позивач мав в наявності всі документи, про відсутність яких йде мова у акті.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2004, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 по справі № А-10/191-11/199, позовні вимоги задоволено.

В основу судових рішень покладено висновок про неправомірне нарахування позивачу штрафних санкцій з тих підстав, що органом податкової служби недодержано правові вимоги норм, які регулюють порядок прийняття акта, зокрема акт з боку Підприємця підписано гр. ОСОБА_2, яка в трудових відносинах з позивачем не перебувала та особу якої встановлено не було. Крім того, судами було встановлено, що позивач має належним чином оформлені ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами та інші документи, про відсутність яких зазначено в акті перевірки.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, з підстав порушення при їх прийнятті норм процесуального та матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при проведенні перевірки органом податкової служби господарської одиниці –магазину Підприємця, за наслідками якої було складено Акт від 10.05.2004, встановлено допущене позивачем порушення п. 13 ст. 3 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яке полягало у невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО, в розмірі 0,15 грн., а також Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії на право здійснення торгівлі зазначеними товарами, без наявності сертифікатів відповідності та декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, засвідчені виробником або імпортером на такі вироби.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом було ухвалено оскаржуване податкове повідомлення –рішення про застосування штрафних санкцій в розмірі 0,75 грн. та податкове повідомлення –рішення від 26.05.2004 № 0001242302/0 про застосування штрафних санкцій за торгівлю алкоголем та тютюном без ліцензії в розмірі 6 100,00 грн., яке за результатами адміністративного оскарження скасовано частково та, з метою доведення строків сплати штрафних (фінансових) санкцій, було прийнято оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 09.08.2004 2006-23/3-2517303061-10089/2 за без ліцензійну торгівлю алкоголем та тютюном в розмірі 4 400,00 грн.

Також судами встановлено, що акт перевірки від імені Підприємця підписала гр. ОСОБА_2 1969 року народження, мешканка с. Добровляни Калуського району Івано - Франківської області. Однак, як встановлено судами, трудові відносини між позивачем та особою, яка підписала акт перевірки від імені Підприємця, не зареєстровані, що підтверджено довідкою місцевого районного центру зайнятості. При цьому з наявної в матеріалах справи копії пояснень до акту перевірки вбачається, що гр. ОСОБА_2 у рядку "стаж роботи на даній посаді" зазначила "тут не працюю". Крім того, відповідно до довідки виконавчого комітету Підмихайлівської сільської ради Калуського району Івано - Франківської області від 16.12.2004 гр. ОСОБА_2 1969 року народження у с. Добровляни Калуського району Івано - Франківської області не зареєстрована. Тобто, особу, що здійснювала торгівельну діяльність працівниками податкової служби встановлено не було.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій керувались положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , Наказу Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 № 429 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами" (z1023-02) , чинним на момент виникнення спірних правовідносин, та мотивовано дійшли висновку, що органом податкової служби порушено вимоги правових норм, які регулюють порядок проведення перевірки та прийняття акта, внаслідок чого оскаржувані рішення винесено з порушенням норм чинного податкового законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Калуської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2004 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 по справі № А-10/191-11/199 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.