К-50995/09-С Про визнання нечинним запису щодо проведення державної реєстрації - 18.05.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Кострича" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року у справі за позовом прокурора Івано-Франківської області в інтересах Верховинської районної державної адміністрації до Фермерського господарства "Кострича", третя особа - державний реєстратор Верховинської районної державної адміністрації про визнання нечинним запису про проведення державної реєстрації,

В червні 2008 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах Верховинської районної державної адміністрації звернувся до Фермерського господарства "Кострича", третя особа - державний реєстратор Верховинської районної державної адміністрації з позовом про визнання нечинним запису про проведення державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при створенні Фермерського господарства "Кострича" були порушені норми законодавства, що відповідно до ч. 2 т. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців'є підставою для визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2008 року та прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою на нього, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 06 липня 2007 року державним реєстратором Верховинської районної державної адміністрації здійснено запис № 11051020000000354 про проведення державної реєстрації Фермерського господарства "Кострича".

Вважаючи, що під час державної реєстрації були грубо порушені вимоги чинного законодавства, прокурор в інтересах Верховинської районної державної адміністрації звернувся з позовом до Фермерського господарства "Кострича" про визнання нечинним запису про проведення державної реєстрації.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 60 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Частиною 1, 2 ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Із системного аналізу вказаних статей випливає, що прокурор може звертатися до адміністративного суду з позовом в інтересах держави з метою захисту державних інтересів. При цьому державний орган, в інтересах якого звернувся прокурор, набуває статусу позивача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини порушення норм законодавства при реєстрації юридичної особи не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитись з висновками судів.

Обґрунтовуючи правомірність заявлених позовних вимог в інтересах державної адміністрації, прокурор посилається на положення ч. 2 т. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (755-15) , за якими підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Між тим такі посилання є помилковими.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що позивачем у адміністративній справі також є суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За положеннями пункту 5 ч. 4 ст. 50 КАС України суб'єкти владних повноважень можуть бути позивачами у справі у випадках, встановлених законом.

З аналізу зазначених вище процесуальних норм випливає, що до адміністративної юрисдикції також відносяться спори, позивачем у яких є суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява у випадках, встановлених законом.

Крім того, пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України дано визначення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації"місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Між тим, Законом України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) або іншим нормативно-правовим актом не передбачені повноваження місцевих адміністрацій звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації юридичної особи.

Відповідні повноваження згідно з п. 17 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"надані органам державної податкової служби.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Таким чином органом, що здійснює державну реєстрацію, може бути пред’явлена до суду вимога про ліквідацію юридичної особи. Проте, підставою такого звернення є рішення суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, у справі за позовом відповідних органів.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання нечинним запису про проведення державної реєстрації, подані прокурором в інтересах держави в особі Верховинської районної державної адміністрації, є безпідставними.

На такі обставини справи суди уваги не звернули та не перевірили правомірність звернення прокурором до суду в інтересах держави в особі державної адміністрації.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Кострича" задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Верховинської районної державної адміністрації до Фермерського господарства "Кострича", третя особа - державний реєстратор Верховинської районної державної адміністрації про визнання нечинним запису про проведення державної реєстрації відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .