Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

У квітні 2008 року ОСОБА_6 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання провести перерахунок доплати згідно законодавства з 01.07.2007 року.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2008, позов задоволено. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області провести перерахунок доплати до пенсійного забезпечення ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який встановлюється Законом України "Про державний бюджет"на відповідний рік з 01.07.2007 року в сумі 440 грн. щомісячно, з 1 жовтня 2008 року –460 грн. щомісячно, на весь період, коли така доплата передбачена чинним законодавством.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009 постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2008 змінено в частині зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії, виклавши резолютивну частину постанови наступним чином: "Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області провіести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши зазначену доплату в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року".

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009 та просить винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Так, скаржник зазначає, що судами помилково не застосовані норми постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) . А також зазначає, що визнання рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 (v0a6p710-07) від 09.07.2008 норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , якими призупинялися норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) щодо виплати компенсацій і допомогу у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати неконституційними не надає законодавчого права для застосування показника мінімальної заробітної плати.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м.Білій Церкві, як непрацюючий пенсіонер і постійно проживає в м.Біла Церква, яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 39 цього Закону України встановлено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю –одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Судом встановлено, що вказана доплата до пенсії проводиться відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп. передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди правильно дійшли висновку, що при визначенні розміру пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення застосуванню підлягає ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з якої вбачається, що під час визначення розміру передбачених цими статтями виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата., а не постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Розмір виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , кратні мінімальній заробітній платі, яка збільшувалась в різні роки, відповідно до Законів України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік" (372-15) , "Про Держаний бюджет України на 2004-2007 роки"з 185 грн. до 440 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом (796-12) . Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону (796-12) .

Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , щодо визначення розміру та виплати грошової допомоги.

Відповідно до Закону України від 05.10.2006 "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" (231-16) було доповнено вказаний Закон ст.71, згідно якої дія положень цього Закону (231-16) не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону (231-16) .

Як вбачається із Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) Суд перевіряв відповідність Конституції України (254к/96-ВР) окремих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , зокрема положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111.

Положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"визнані неконституційними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди правомірно дійшли до висновку про те, що позивач має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі 440 грн. щомісячно, починаючи з 09.07.2007 та 460 грн. щомісячно, починаючи з 01.10.2007.

Згідно ч.3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло привезти до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного судами винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.