Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Конюшка К.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007

у справі №31/402а

за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 (далі по тексту –позивач, СПД ОСОБА_1) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Тельманівському районі) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Донецької області від 26.03.2007 позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 скасовано постанову Господарського суду Донецької області від 26.03.2007 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволення позову.

В касаційній скарзі СПД ОСОБА_1просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 та залишити в силі рішення першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова документальна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, обов'язкових платежів за період з 01.01.2005 по 31.12.2005, за результатами якої складено акт перевірки від 29.03.2006 №44/17-012-1/204341676.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушені вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого донараховано податок на додану вартість в сумі 97771,42 грн.

Згодом відповідачем було проведено документальну невиїзної перевірку з питань нарахування і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 при взаєморозрахунках із ПП "УкрТех"за період з 01.06.2005 по 30.10.2005, за результатами якої складено акт перевірки від 27.04.2006 №70/17-012-1/2043416476.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, позивачем до складу податкового кредиту по податку на додану вартість в II кварталі 2005 року включені суми за податковою накладною від 14.06.2005 №14/06 на загальну суму 140276,30 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 23379,38 грн., та в жовтні 2005 року з податковою накладною від 31.08.2005 №31/05 на суму 100947,92 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 16824,65 грн.

Зазначені податкові накладні виписані ПП "УкрТех", свідоцтво платника податку на додану вартість якого анульоване згідно акту від 25.10.2002 №91.

Сума завищення податкового кредиту становила 40204,03 грн., в тому числі: 11 квартал 2005 року - на суму 23379, 38 грн.; жовтень 2005 року - на суму 16824,65 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.04.2006 №0001371740/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 60306,05 грн., в тому числі основний платіж в сумі 40204,03 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 20102,02 грн.

За результатами апеляційного оскарження податкового повідомлення - рішення від 28.04.2006 №0001371740/0 відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 13.06.2006 №0001371740/1, від 04.08.2006 №0001371740/2, від 13.10.2006 №0001371740/3 з тих же підстав та на ту ж суму.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ПП "УкрТех"(Продавець) та СПД ОСОБА_1. (Покупець) укладений договір купівлі - продажу від 13.05.2005№41 на суму 250000 грн.

Товар був поставлений покупцю згідно товарно - транспортних накладних, а оплата здійснена покупцем на розрахунковий рахунок продавця.

ПП "УкрТех"виписані податкові накладні від 14.06.2005 №14/06 на суму 140276,30 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 23379,38 грн., та від 31.08.2005 №31/05 на суму 100947,92 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 16824,65 грн.

Рішенням Ворошиловського місцевого суду м. Донецька від 21.02.2002 засновницькі документи ПП "УкрТех", визнані недійсними, Ліхачев Н.Н.(засновник ПП "УкрТех") зобов'язаний провести дії по ліквідації підприємства.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.12.2003 по справі № 34/311в скасована державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності - ПП "УкрТех".

Актом від 25.10.2002 №91 ДПІ у Ворошиловськом районі м. Донецька анулювала свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "УкрТех"з 21.02.2002.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем було перевищено свої повноваження, здійснивши невиїзну документальну перевірку СПД ОСОБА_1

Проте, суд апеляційної інстанції вірно не погодився з висновком суду першої інстанції з наступних причин.

Відповідно до податкового законодавства органи державної податкової служби наділені повноваженнями від імені держави здійснювати контроль за дотриманням платниками податку податкового законодавства при обчисленні податків, повнотою та своєчасністю їх сплати.

Згідно статті 11 Закону України "Про систему оподаткування"платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Доказом виникнення права у покупця на податковий кредит є виключно податкова накладна видана особою, яка має право на нарахування та утримання податку.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 (z0233-97) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037 (z0233-97) .

Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, податкові накладні від 14.06.2005 №14/06 на суму 140276,30 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 23379,38 грн., та від 31.08.2005 №31/05 на суму 100947,92 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 16824,65 грн., складені ПП "УкрТех", свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване з 21.02.2002, платник податку на додану вартість виключений з Реєстру 28.10.2002.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що зазначені податкові накладні складені незареєстрованою особою, тому є недійсними і не можуть виступати належним доказом права платника податку на податковий кредит.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.