АС-03/121-06 Про зобов’язання внести зміни до особового рахунку шляхом відображення в обліковій картці переплати вартості торгових патентів - 06.05.2010 Прийняття

Постановою господарського суду Харківської області від 01.02.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2007, позов задоволено; Куп’янську ОДПІ зобов’язано внести зміни до особового рахунку ТОВ "Восток 777" шляхом відображення в обліковій картці особового рахунку позивача переплати вартості торгових патентів на право здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу у сумі 5140 грн. Ухвалені у справі судові акти мотивовано тим, що, виходячи із загальних принципів оподаткування, установлених Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) та Бюджетним кодексом України (2542-14) , збільшена Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) вартість торгового патенту з надання послуг у сфері грального бізнесу підлягає застосуванню лише з 01.01.2006.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Куп’янська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. Так, в обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що норма Закону, якою запроваджено нову вартість торгового патенту, не визнана неконституційною, тоді як позивачем не було здійснено попередню оплату вартості торгового патенту протягом усього строку його дії, що було б підставою для звільнення суб’єкта господарювання від обов’язку додаткового внесення плати за патент при її збільшенні.

Справу розглянуто у порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що 08.11.2005 та 08.12.2005 позивачем було внесено плату за торгові патенти на право здійснення торговельної діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу у загальній сумі 7710 грн. за ставками, установленими статтею 47 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік".

Відповідно до статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами. Вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фіксованому розмірі (за рік), зокрема, для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем вона становила 4200 гривень. Оплата вартості цього патенту провадиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.

Статтею 47 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік"передбачено, що у 2005 році збільшується вартість торгового патенту на здійснення діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, надання послуг у сфері грального бізнесу. Встановлені частиною третьою статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" стосовно вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу цифри, зокрема "1400", замінено цифрами "4200". Цей Закон набрав чинності з 01.01.2005.

В основу прийняття рішення про задоволення позову судами було покладено висновок про відсутність підстав для застосування вартості патенту, встановленої законом про державний бюджет, з огляду на те, що збільшення такої вартості не узгоджено із загальними принципами оподаткування, визначеними Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) , та вимогами частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України щодо строків оприлюднення законів України, які впливають на дохідну та видаткову частини бюджету. Крім того, судами зазначено, що закон України про державний бюджет на відповідний рік не відноситься до законодавства про оподаткування та зміни до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) внесено з порушенням шестимісячного строку, передбаченого Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Таким чином, у вирішенні цього спору судами було помилково надано перевагу Законові України "Про систему оподаткування" (1251-12) , який визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників, та Бюджетному кодексові України (2542-14) , яким визначаються засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства, тоді як названі Закони не мають більшої юридичної сили порівняно з іншими законами, норми яких є спеціальними або прийнятими пізніше.

Відповідно до статті 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Виходячи з цього, суди при вирішенні податкових спорів повинні виходити з обґрунтованості встановлення, зокрема ставок податків, пільг, правил, бюджетним законом, а не спеціальним законом з дотриманнями порядку та принципів, які містяться в Законі України "Про систему оподаткування" (1251-12) та Бюджетному кодексі України (2542-14) . Підставою для іншого висновку може бути визнання застосовуваних норм закону неконституційними Конституційним Судом України.

Варто зазначити, що застосування норм матеріального права при їх суперечності має здійснюватися судами з дотриманням наступних правил подолання колізії: перевагу мають спеціальні норми. Такими за певних обставин можуть бути норми законів, наприклад, щодо окремих видів податків, про державний бюджет України на поточний рік тощо.

У тих випадках, коли суперечність у регулюванні правовідносин виникла між загальними чи спеціальними нормами, перевагу має та з них, яку прийнято пізніше.

Таким чином, висновок судів про те, що вартість патенту не могла встановлюватися законом про державний бюджет, є необґрунтованим, а тому з огляду на дату прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) у період виникнення спірних правовідносин застосуванню підлягала вартість патенту, встановлена саме цим нормативно-правовим актом.

Відтак, відмова відповідача внести зміни до облікової картки позивача шляхом зменшення суми нарахувань за другий квартал 2005 року та збільшення суми переплати є правомірною.

Отже, оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне на підставі статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити.

2. Постанову господарського суду Харківської області від 01.02.2007 та ухвалу Харківського апеляційного гоподарського суду від 04.04.2007 у справі № 2а-АС-03/121-06 скасувати.

3. У позові відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її винесення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.