К-1358/10-С Про визнання недійсним правочину та застосування наслідків - 06.05.2010 Прийняття

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року

у справі №2а-12490/09/0570

за позовом Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області (надалі –Шахтарської ОДПІ Донецької області)

до відповідачів: 1. Відкритого акціонерного товариства "Родючість" (надалі - ВАТ "Родючість"), 2. Відкритого акціонерного товариства "Ощадбанк"в особі філії Торезького відділення №3225 (надалі –ВАТ "Ощадбанк")

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Управління Державного казначейства у м.Шахтарську Головного Управління Державного казначейства України у Донецькій області

про визнання недійсним правочину та застосування наслідків нікчемного правочину, визнання дій незаконними, -

У липні 2009р. позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом у якому, з урахуванням змін до позовних вимог, поставлено питання про визнання недійсним правочину між ВАТ "Родючість"та ВАТ "Ощадбанк", а саме: розрахункової операції щодо прийняття готівки від фізичної особи Прись В.В. в рахунок погашення податкового боргу ВАТ "Родючість"у сумі 31202,05грн.; стягнення на користь держави грошових коштів, отриманих ВАТ "Ощадбанк"від ВАТ "Родючість"за надані послуги по перерахуванню коштів; визнання дій ВАТ "Ощадбанк"по перерахуванню коштів до бюджету незаконними, а перерахування коштів нездійсненим.

Позовні вимоги мотивовано тим, що копії платіжних документів ВАТ "Родючість", які підтверджують сплату податкового боргу у сумі 31202,05грн., оформленні в порушення вимог п.2,3,14 гл.1 р.ІІІ Інструкції про касові операції в банках України (z0768-03) . Тобто, позивач стверджує, що в порушеня вимоги п.1 ст. 203 ЦК України не дотримано відповідності змісту правочину актам цивільного законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"визначені права органів державної податкової служби. При чому, законодавством не надано права органу податкової служби звертатись до суду з вимогами про визнання дій банківської установи з перерахування коштів до Державного бюджету України незаконним та перерахування коштів нездійсненим. Крім того, суди дійшли висновку, що у діях відповідачів відсутні порушення положень Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) .

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій Шахтарська ОДПІ Донецької області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального то процесуального права, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивача, представник ВАТ "Ощадбанк"в особі філії Торезького відділення №3225, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Представником ВАТ "Родючість"була сплачена заборгованість з податку на додану вартість у сумі 20192,21грн. та податку з власників транспортних засобів у сумі 11009,84грн. через установу ВАТ "Ощадбанк"в особі філії Торезького відділення №3225, що підтверджується копіями квитанцій №1 та №2 від 12.08.2008р. (а.с.5), також ВАТ "Родючість"було сплачено за послуги банку 100,96грн. та 77.07грн., відповідно, за кожну зазначену квитанцію.

Відповідно вимог до ст. 202, 205 ЦК України, правочином, зокрема, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій у національній та іноземній валютах, регулюється Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року №337 (z0768-03) .

Відповідно до п.3 Інструкції про касові операції в банках України (z0768-03) , до касових операцій, які регламентуються цією Інструкцією, належать приймання готівки національної та іноземної валюти від клієнтів для зарахування на власні рахунки та рахунки інших юридичних і фізичних осіб або на відповідний рахунок банку.

Як визначено у п.8 гл.2 р.ІІІ Інструкції про касові операції в банках України (z0768-03) , після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Касовим документом, на підставі якого відбувається переказ грошових коштів є заява на переказ готівки, а квитанція є доказом внесення готівки. Відсутність підпису на квитанції особи яка внесла готівку, не є доказом того, що він відсутній і на заяві на переказ готівки.

Як встановлено судом першої інстанції, операція по переказу готівкових коштів була виконана, а отже відсутні підстави вважати, що касові документи за якими вона відбулась були оформлені не належним чином. Крім того, слід зазначити, що сторони правочину фактично досягли мети, з якою він був укладений, і твердження позивача про те, що зарахування коштів до Державного бюджету України не створює юридичних наслідків безпідставні.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу", органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України (254к/96-ВР) , законами України, іншими нормативно –правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Згідно із п.42.1 ст. 42 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", контроль за дотриманням членами платіжних систем нормативно-правових актів, що регламентують порядок проведення переказу, а також застосування відповідних заходів впливу, передбачених законодавством України, покладаються на Національний банк України.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, метою укладення спірного правочину є погашення заборгованості ВАТ "Родючість"з податку на додану вартість та податку з власників транспортних засобів, в результаті чого кошти у сумі 31202,05грн. були зараховані до Державного бюджету України. За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року –залишити без змін.