Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Костенка М.І., Рибченка А.О.

при секретарі Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Хмельницька маслосирбаза"

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року

у справі № 16/389-НА

за позовом Закритого акціонерного товариства "Хмельницька маслосирбаза" (надалі –ЗАТ "Хмельницька маслосирбаза")

до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому (надалі –ДПІ у м.Хмельницькому)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

У червні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом у якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення №0001232301/0/11037 від 20.05.2008р. та податкового повідомлення-рішення №0001242301/0/11036 від 20.05.2008р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не вірно застосовано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті з неповним з’ясуванням фактичних обставин щодо здійснення товариством господарських операцій з ДП "Случ-молоко"за періоди 6-11 місяці 2007р.. Отже, позивач стверджує, що відповідач при наданні правової оцінки договору від 30.03.2007р. діяв не у спосіб визначений законом

Постановою господарського суду Хмельницької області від 08 грудня 2008 року позовні вимоги було задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001232301/0/11037 від 20.05.2008р. та №0001242301/0/11036 від 20.05.2008р.; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у сумі 6,80грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено здійснення господарських операцій зі своїм контрагентом ДП "Случ-молоко". Відповідно до ст.ст. 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в України"податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання угод нікчемними, як зазначено в акті перевірки позивача від 08.05.2008р. Крім того, висновком судово-економічної експертизи №11 від 05.11.2008р. встановлено безпідставність висновків акту перевірки від 08.05.2008р. в частині визначення порушень позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , що і стало підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року, рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Хмельницька маслосирбаза"відмовлено.

Скасовуючи рішення господарського суду Хмельницької області від 08 грудня 2008 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем при укладанні угод з придбання молока від ДП "Случ-Молоко", було порушено ст. 228 ЦК України, тобто укладені правочини суперечать моральним засадам суспільства. Крім того, судова колегія апеляційної інстанції вказала на необґрунтованість врахування висновків судово-бухгалтерської експертизи від 05.11.2008р. №11, як одного із основних аргументів задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції ЗАТ "Хмельницька маслосирбаза"звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року та просить залишити в силі постанову господарського суду Хмельницької області від 08 грудня 2008 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2007р., про що складено акт №3996/23-4/00447729 від 08.05.2008р.

Вказаною перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"внаслідок чого, занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету по основній декларації з ПДВ на 2680724,00грн. та завищено суму бюджетного відшкодування на 474901,00грн.

За наслідками проведеної перевірки, податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0001232301/0/11037 від 20.05.2008р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 4021086,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкцій у сумі 1340362,00грн.;

- №0001242301/0/11036 від 20.05.2008р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 474901,00грн.

Ознайомившись з матеріалами справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України визнала, що суд апеляційної інстанції припустився помилки скасувавши рішення суду першої інстанції з огляду на такі обставини.

Під час розгляду справи, судами було встановлено, що підставою для висновку контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є твердження відповідача про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентом та дочірнім підприємством ДП "Случ-молоко"містить ознаки нікчемного правочину.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 30.03.2007р. між ДП "Случ-молоко"(замовник) та ЗАТ "Хмельницька маслосирбаза"(виконавець) було укладено договір на транспортне обслуговування, згідно умов якого виконавець забезпечує транспортне обслуговування замовника шляхом надання останньому послуг по збору (доставці) виготовленого молока автомобілями молоковозами (а.с.53 т.І).

При цьому, з метою перевірки діяльності позивача контролюючим органом встановлено, що до квітня 2007р. позивач ЗАТ "Хмельницька маслосирбаза"безпосередньо займалось заготівлею молочної продукції у населення власними молоковозами за допомогою штатних заготовачів без залучення посередників. В подальшому, як зазначено в акті перевірки "у налагоджену схему постачання було введено додаткову посередницьку ланку у вигляді ДП "Случ-Молоко", що, за твердженням відповідача, не свідчить про економічну доцільність такого посередництва. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що позивач безпідставно відніс до податкового кредиту ПДВ в сумі 4692545,00грн. за період червень-листопад 2007р. по господарським операціям із ДП "Случ-Молоко"від якого позивач з метою використання в своїй подальшій діяльності отримував молоко, що пройшло відповідну обробку.

Судова колегія касаційної інстанції відхиляє зазначені вище твердження відповідача щодо недоведеності здійснення вказаної діяльності позивача та ДП "Случ-молоко"і звертає увагу, що пунктом 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"встановлено, що господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах. Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Вказані стосунки позивача мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку у т.ч. накладними на відвантаження продукції, копіями подорожніх листів, платіжними дорученнями про оплату отриманого молока, податковими накладними тощо. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку своїх валових витрат. При цьому, Цивільний кодекс України (435-15) статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними. Крім того, як стало відомо з пояснень представника відповідача у справі, з відповідними зверненнями до правоохоронних органів з приводу вчинення фіктивного (за твердженням відповідача) правочину податковий орган також не звертався.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб’єкт владних повноважень на якого покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об’єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ДП "Случ-молоко"і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми по податковим накладним виписаним у червні-листопаді 2007 року на виконання умов зазначених вище договорних відносин.

В силу ст. 42 (ч. 1) Конституції України (254к/96-ВР) кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до Закону України "Про підприємництво" (698-12) підприємницька діяльність яка здійснювалась між позивачем та ДП "Случ-молоко"не тільки не заборонена, але й не потребує ліцензування.

Конституційним принципом є принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України), громадяни здійснюють свої права за принципом "дозволено все, що прямо не заборонено законом", а державні органи та їх посадові особи —за принципом "дозволено лише те, що прямо визначено законом".

Таке саме відноситься і до сфери господарської діяльность суб’єктів підприємницької діяльності щодо розподілу компетенції у системі органів, які мають забезпечити реалізацію конституційних та інших прав і свобод передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) .

Щодо висновків суду апеляційної інстанції про необґрунтованість врахування висновків судово-бухгалтерської експертизи від 05.11.2008р. за №11 як одного із основних аргументів задоволення позовних вимог, судова колегія касаційної інстанції зазначає наступне.

Приписами ст. 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, а також відповідно до ч. 3 цієї статті оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо. Тобто, оцінюючи висновок експерта, суд повинен керуватися тим, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг перед іншими доказами, які суд зобов’язаний перевіряти в силу вимог встановлених у Кодексі адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вчинення судом процесуальних дій під час вирішення справи.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Сутність наведених норм зводиться до того, що суд зобов’язаний перевіряти обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, кожний важливий і доречний аргумент особи, яка бере участь у справі повинен бути проаналізований і оцінений судом.

В ході розгляду справи судом першої інстанції позивач представив первинні бухгалтерські документи на підтвердження своїх позовних вимог. Судова колегія касаційної інстанції встановила, що при вирішенні спору судом першої інстанції вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в ході її розгляду судом апеляційної інстанції нових обґрунтувань своїх заперечень відповідач не надавав, а суд другої інстанції не досліджував.

Згідно ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010р. підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови господарського суду Хмельницької області від 08 грудня 2008р..

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Хмельницька маслосирбаза"–задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року скасувати та залишити в силі постанову господарського суду Хмельницької області від 08 грудня 2008 року.

Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2010р. в частині зупинення виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.