Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –Тернопільська ОДПІ)

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2006

у справі № 14/18-293

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство фірма "Конист"(далі –ТОВ "Підприємство фірма "Конист")

до Тернопільської ОДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень Тернопільської ОДПІ від 08.12.2005 № 0001102305/0 та № 0001201702/0 з мотивів їх прийняття з порушенням чинного законодавства України.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 24.23.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2006, позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 08.12.2005 № 0001102305/0 скасовано; в решті позову відмовлено. У прийнятті названих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що з дня подання позивачем річного розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 01 січня поточного року відповідна сума податкового зобов’язання є узгодженою та не підлягає зміні у разі подальшого збільшення ставки цього податку. Водночас, за висновком судів, порушення позивачем як працедавцем порядку перерахунку сум доходів платників податку з доходів фізичних осіб, установленого підпунктом 6.5.2 пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", є підставою для здійснення податковим органом відповідних донарахувань з цього податку.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Тернопільська ОДПІ просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Підприємство фірма "Конист", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що з огляду на збільшення ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" (2505-15) (який набрав чинності з 31.03.2005) позивач повинен був подати уточнюючий розрахунок суми названого податку та сплачувати цей податок за новими ставками, починаючи з ІІ кварталу 2005 року.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Підприємство фірма "Конист"зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін, а скаргу –без задоволення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- Тернопільською ОДПІ проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Підприємство фірма "Конист", оформленої актом від 30.11.2005 № 790/23-122/14050409;

- в ході проведення цієї перевірки контролюючим органом було виявлено, зокрема:

факт сплати позивачем протягом 2005 року податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за ставкою, яка діяла на момент подачі товариством розрахунку цього податку станом на 01.01.2005, тоді як з 01.04.2005 було встановлено нові ставки згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" (2505-15) , що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.12.2005 № 0001102305/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з названого податку у сумі 1111,72 грн. (у тому числі 941,72 грн. за основним платежем та 170 грн. штрафних санкцій);

здійснення позивачем як працедавцем перерахунку суми доходів платників податку з доходів фізичних осіб не за наслідками кожного окремого місячного доходу, фактично отриманого працівниками, а за даними середньомісячного доходу працівників, у зв’язку з чим за податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2005 № 0001201702/0 позивачеві було донараховано податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 787,05 грн. (у тому числі 262,35 грн. за основним платежем та 524,7 грн. штрафних санкцій).

Причиною подання касаційної скарги стало питання щодо ставок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які підлягали застосуванню платником у 2005 році.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів"податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року.

Згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відтак з набранням чинності зазначеним Законом (1963-12) уніфіковано, зокрема, порядок та строки подання податкових декларацій (розрахунків), а також порядок та строки сплати сум податкових зобов’язань.

За змістом підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 названого Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

При цьому абзацом сьомим цієї ж норми Закону (у тій самій редакції) передбачено, що платник податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

В вислу вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

А згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 цієї ж статті Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що податкове зобов’язання позивача з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, обчислене ним у річному розрахунку на поточний рік, є узгодженим податковим зобов’язанням, яке підлягає сплаті товариством протягом такого поточного року в порядку та строки, установлені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) . Відтак слід погодитися з висновком попередніх інстанцій про неправомірність донарахування позивачеві цього податку контролюючим органом з причин збільшення ставки названого податку протягом року.

Правильним є і надана судовими інстанціями правова оцінка обставин справи, відповідно до якої позивачеві було обґрунтовано донараховано відповідну суму податку з доходів фізичних осіб згідно з податковим повідомленням-рішення від 08.12.2005 № 0001201702/0 з огляду на установлений судовими інстанціями факт порушення ТОВ "Підприємство фірма "Конист"порядку здіснення перерахунку сум доходів, нарахованих працівникам у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг, який передбачено підпунктом 6.5.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції відхилити.

2. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 у справі № 14/18-293 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.