К-10881/09-С Про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - 27.04.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2008 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 у справі за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України про визнання наказу прокуратури Одеської області від 03.04.2007 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з займаної посади та з органів прокуратури незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

У квітні 2007 року ОСОБА_4 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України про визнання наказу прокуратури Одеської області від 03.04.2007 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з займаної посади та з органів прокуратури незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2008 позов ОСОБА_4 було задоволено частково. Скасовано наказ прокурора Одеської області від 03.04.2007 № 131 про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та з органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_4 на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в судах прокуратури Одеської області з моменту звільнення, тобто з 03.04.2007. Стягнуто з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 28 733, 81грн. Стягнуто з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 2 000грн. В іншій частині позову, в тому числі до Генеральної прокуратури України відмовлено. Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_4 та стягнення на її користь з прокуратури Одеської області заробітної плати за один місяць в розмірі 2 072,15грн. звернуто до негайного виконання.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 апеляційні скарги представника Генеральної прокуратури України та прокуратури Одеської області було задоволено. В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 відмовлено. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2008 скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_4 – відмовлено.

ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 скасувати, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2008 змінити в частині розміру стягнутої моральної шкоди.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач з 01.02.2006 працювала на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в судах прокуратури Одеської області, відповідно до наказу від 01.02.2006 № 30. Наказом прокурора Одеської області від 03.04.2007 № 131, за скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, ОСОБА_4 було звільнено із займаної посади та з органів прокуратури Одеської області. З мотивувальної частини наказу вбачається, що підставою для видання вказаного наказу стало те, що ОСОБА_4 15.03.2007 в мережі Інтернету на сайті "Тема"розмістила відкритий лист до Генерального прокурора України під назвою "Треба, щоб в прокуратуру ішли з торбами, грошами, возами"; факт її зацікавленості щодо участі в розгляді цивільної справи, ініціювання та підготовки адміністративного позову від прокурора м. Одеси на користь однієї із сторін, а також те, що вона проявила нещирість, не самокритично віднеслася до своїх вчинків та 21.03.2007 року повторно розмістила в Інтернет виданні аналогічні матеріали наклепницького характеру та направила міськрайпрокурорам області та до Генеральної прокуратури України лист, у якому в спотвореній формі коментувала начебто неправомірні дії керівництва по перевірці її публікацій. Саме ці дії ОСОБА_4, згідно наказу, порочать її як працівника прокуратури, завдають шкоди авторитету державному органу і явилися підставою для звільнення її з посади та з органів прокуратури.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України передбачено, що працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарні стягнення, зокрема, щодо прокурорсько-слідчих працівників застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури, а статтею 9 цього статуту передбачено право прокурора області застосовувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Законодавством, яке регулює діяльність органів прокуратури в цілому та безпосередньо працівників прокурорського корпусу передбачено, що працівник прокуратури зобов’язаний виконувати свою професійну діяльність у межах, що встановлені чинним законодавством, повноважень державного органу – прокуратури України, в якому він займає прокурорську посаду, не виходячи за рамки своїх посадових прав і обов’язків. Прокурори можуть здійснювати тільки ті дії, які передбачені чинним законодавством. Важливим проявом законності державної служби в органах прокуратури є те, що рішення, які приймає прокурор, повинні бути прийняті в межах його компетенції і відповідати нормативно-правовим актам вищої юридичної сили. Одним із стримувань від порушення цього принципу є встановлення щодо прокурорів низки обмежень, які спрямованні на забезпечення саме законності у діяльності органів прокуратури.

Проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить працівників прокуратури, є дія чи бездіяльність, яка хоча і не є злочинною, але за своїм характером несумісна з високим званням прокурора і робить неможливим виконання ним своїх службових обов’язків; грубе порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби –органів прокуратури.

Посилання суду першої інстанції на статтю 10 Європейської конвенції про захист прав людини, згідно якої, свобода вираження поглядів є основою демократичного суспільства, як на одну з підстав скасування наказу про звільнення не може бути застосовано до ОСОБА_4, оскільки її правовий статус, як державного службовця, визначений Законом України "Про прокуратуру" (1789-12) та Дисциплінарним статутом прокуратури України (1796-12) . Порядок усунення недоліків в роботі органів прокуратури визначається чинним законодавством України, а листи ОСОБА_4 розміщені в Інтернеті і підписані нею, як старшим прокурором відділу забезпечення участі в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в судах прокуратури Одеської області, з неперевіреними фактами на адресу Генерального прокурора України є порушенням принципів служби в державному органі.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що оскаржуваний наказ прокурора Одеської області від 03.04.2007 № 131 був виданий у межах повноважень, з урахуванням ступеню вини та у спосіб, що передбачений законами України.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задовольняння, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 у справі за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України про визнання наказу прокуратури Одеської області від 03.04.2007 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з займаної посади та з органів прокуратури незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди – без змін.